Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 02 [Hurtom.com]

IV

Вже ж минуло з того часу Аж три довгі роки,

Як втопилась дівчинонька У річці глибокій.

Гуля всюди тая слава,

Та вже перестала,

А дівчина під водою Русалкою стала.

Та не має русалонька І там супокою:

Не втопила свого лиха Навіть під водою!

Чи таночок з русалками При місяцю водить,

То все їй той козаченько З мислоньків не сходить.

Або сяде, чеше коси У темному гаю,

Її ж думка круг хатини Милого витає.

Всі русалки, мов рибоньки, Веселії грають,

А у неї завжди хмари Чоло укривають.

Тільки ж то їй і розваги,

Як молодик зійде,— Проти хати миленького На бережок вийде;

Вийде, ходить по бережку, Тихенько співає,

Чи не вийде милий з хати,— Усе виглядає.

А як зайде місяченько, Почина світати,—

Тихо пливе русалонька В підводні палати.

V

Як навесні починав Крига розтавати, Збираються русалоньки До моря гуляти.

Пливе з ними і дівчина Гуляги до моря,—

У чужий край, у далекий, Тікати од горя...

Не втече пак! ніщо її Вже не розважає, Навіть і там, в чудовому Південному краю.

Її сестри на дні моря По пісочку ходять Шукать перлів та коралів,

І таночки водять.

Веселії, безжурнії Ті легкі таночки!

То граються із рибками,

То роблять віночки;

Вона ж сидить геть окроме, До їх не вступає,

Та безкраї свої думки Думає, гадає.

Дожидає, коли з того Хорошого краю Повернуться русалоньки До рідного гаю.

Діждалася, вертаються Русалки додому В темну нічку, серед бурі, Блискавиці й грому.

Та й у серці в русалоньки Спокою немає,—

І грім отой немов її Трохи розважає.

Вернулася, а тим часом Вже й літо настало,

А там жнива, бо і жито Поспівати стало.

І виходить русалонька В поле виглядати,

Чи не вийде її милий На лан жита жати.

Вийшов милий з дружиною На лан жито жати,

І дитинку під копою Положили спати;

А сами серпи побрали І постать займають,

Та вдвох собі лагідненько, Любо розмовляють.

Русалонька на ту пару Тільки подивилась, Змінилася у личеньку,

За серце схопилась;

Потім знову подивилась, Промовила тихо: «Побрався ти, козаченьку, Та на своє лихо!

Не завжди там буде щастя, Де твоя хатина,— Зостануться сиротами Жінка і дитина!

Будеш знати, козаченьку, Як русалка любить, Скоро ж тебе те кохання З сього світу згубить!»

Те мовляла, одпливала

У свої палати І милого не ходила

Більше виглядати...

VI

Стала слава на все село, Стали поговори,—

Все за того козаченька, Що чорнії брови.

Ой казали, говорили По всім селі люде: «Та вже з того козаченька Нічого не буде!

Леся Українка. Фото. 1886

«Роберт Брюс, король шотландський». Сторінка автографа

Як день божий, смутний ходить Та думку гадає,

Та щоночі йде над річку,

До темного гаю».

Славлять люди — і дружина Журиться, бо знає,

Чого милий у гай темний Щораз доходжае.

То в гай ходить, то в садочок, Де жила дівчина;

Бачить мила й знає добре,

Чия то причина...

Не вважає козаченько На ті поговори,

В його серці туга в’ється Та лютує горе.

Пішов якось у садочок У місячну нічку,

Походив там коло хати,

Потім в гай над річку.

Пішов, ходить бережечком Та думку гадає,

Все дивиться на річеньку,

Очей не спускає.

В той час вийшла русалонька Трохи погуляти,

Потім сіла коло річки Косоньку чесати;

Побачила козаченька,

Неначе зраділа, Усміхнулась,— лиш на личку Щось дуже збіліла.

Ходить смутний козаченько Та думку гадає,

А русалка чеше коси Та пісню співає:

«Любий козаче, чого ти ходиш Смутний по темному гаю?

Слухай, козаче, пісню русалки,— Тож я для тебе співаю!

Ой чи забув ти, серце-козаче, Пісню, що мила співала?

Ой чи забув ти тую дівчину,

Що тебе вірно кохала?

Коли забув ти,— чого ж ти ходиш, Дивишся пильно у воду?

Наче шукаєш у тій водиці Згублену милую вроду!

Ох не забув ти, серце-козаче, Пісні, що мила співала!

Ой не забув же тої дівчини,

Котра так щиро кохала!..

Як не забув ти,— ходи до мене!

Я твоя першая мила!

Зраду забуду, любити буду Тебе, як перше любила!

Я вже не тая, що була перше (Лиш не забула кохати!),

Я вже русалка — і під водою Маю осяйні палати.

В мене палати кращі од царських, Із дорогого кришталю,

В мене віночок з чистого злота,

З перлів дрібних та коралю: