Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 04 [Hurtom.com]

(Дивиться з усміхом на неї.)

Ми не однакові, а все ж ми рівні, як не в ділах, то все ж хоч у думках.

Поліксена (входить)

Цар Ономай убитий, а лідійці урозтіч кинулись. Ой горе, горе!

Гелен

Радій, Кассандро, ти перемогла!

Кассандра (віщим голосом)

Не я, а Мойра. Я її знаряддя.

Тонкий фрігійський розум і гнучкий, його зігнула Мойра і зломила, її правиця і важка, й тверда, вона кує з народів зброю світу, а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї.

Не перецінюймо себе, Гелене.

Андромаха (вбігає й несамовито кидається до Кассандри)

Ти, люта згубо, всіх нас загубила!

Кассандра (спокійно показує на Гелена)

Питай його, чом він не врятував.

Ми віщуни обоє — значить, рівні.

(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.)

VII

Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама.

Ясний ранок, майдан залитий сонцем.

Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихав і

З Леся Українка, т. 4

65

жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Геіїен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою «осрібленою патерицею в руці: іде урочистою гієратичною походою *.

Голоси в народі Гелен іде! Дорогу прозорливцю!

Гелен

(зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом)

Батьки, брати й синове! рідна Троє!

Боги з Олімпу зглянулись на сльози, на гекатомби, на благання наші,— без зброї подолали ворогів.

Зевс еллінам поклав у серце звагу по добрій волі залишити Трою.

Підіть за браму — зник ахейський табор, лиш кінь один стоїть на таборищі,— богам троянським в дар дали ахейці того коня. Він з дерева, не пишний і не коштовний військовий дарунок, та він дорожчий нам від срібла-злота, від мармуру й каміння дорогого.

Дарунок згоди ліпший над здобуток, що на війні ціною крові взято.

Ахейці відплили від нас по волі своїх і всіх богів, а дар лишили на знак пошани й згоди. Честь ахейцям!

Люд и Ахейцям честь!

Голос Кассандри (з храму)

За кров, за смерть, за сльози!

Деїфоб

(обертаючись до дверей храмових)

Мовчи, Кассандро!

Гелен (до троянців)

Вам, троянські мужі, я раджу дар той повезти у храм і край Палладіона * там поставить.

Кассандра

(з*являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід)

Я не пускаю в храм.

Гелен (одбивае її патерицю своєю)

Вступись, Кассандро!

Кассандра (знов загороджує)

Мені належить влада не пускати.

Чоловіки не сміють наближатись до постаті Паллади. Я сторожа Палладіона. Ти вступись, Гелене, гляди своїх пташок.

(Дивиться йому в вічі, він спускає патерицю.)

Нечистий дар!

Проклятий дар!

Люд порікує, видимо збентежений.

Голос з юрби Та геть її женіть,

зловісницю!

Другий голос Мовчи! вона ж царівна!

Перший голос

Дарма!

Вже те її пророкування уїлось нам в печінки. Не доки ж терпіти се!

Третій голос

Убить її!

Якийсь молодик заміряється списом,

Гелен (здержуе знаком руки)

Не руште!

Не проливайте крові — там святиня!

Деїфоб То як же буде, брате, з подарунком?

Гелен

Ми храм новий збудуємо для нього,

«храм згоди» буде зватись. Поки що стоятиме в царськім дворі дарунок.

(До Деїфоба.)

Ти призначи сторожу для пошани.

Кассандра Сліпий побитих на сторожу ставить!

Деїфоб

Кассандро!

Гелен

Брате, й ви, троянські мужі, перевезіть коня в царське подвір’я.

Деїфоб дає знак рушати і подається сам до Скейської брами.

Голоси з люду

Гелен наказує! Рушаймо, браття!

Гелена хай боги благословлять!

Він розум наш! Він наше око ясне!

Кассандра

Єдине око — й те більмом зайшло!

Увесь люд рушає за Скейську браму.

Гелен

Кассандро, слухай, нащо ти мене на пробу ставиш дотинками тими?

Кассандра На пробу, чи не станеш раз видющим.

Кассандро, се ж безумство! Річ видима: ахейський табор спорожнів; на морі ані човна, ні цяточки немае.

Розвідачів далеко розсилали

ми з Деїфобом, найбистріших хлопців

і кінно, й піхотою. І не видко,

щоб де була яка залога, чати

чи щось подібне.

Кассандра

Дурно не дає

дарунків ворог.

Гелен

Та же той дарунок — то миру знак. Чи ти ж не розумієш?

Кассандра

Вже ж ні. Якби оце посеред моря палка жарина плавала по хвилях, розжеврена вогнем,— то був би знак воді від полум’я на мир. Та хто ж би збагнув такеє?