1Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 6 [Hurtom.com]

Я червонів при тих аплодисментах.

Мартіан Хіба вже завжди так?

Та хоч би й ні, то все ж я, батьку, вражений за тебе. Останній проповідник з передмістя яскравішу, живішу славу має, ніж ти, найперший в місті адвокат!

Я б не стерпів такого!

Мартіан

Слухай, сину, чи слава ж є найбільша надгорода?

Чи ж найпочесніше у світі — лавр? Шанобний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма — чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам?

Валент

Може бути.

Та що кому належить. Он сестра волить як не лілею, то троянду, а я волію лавр. Такий я вдався.

Я прббував усі мені приступні шляхи до слави. Вірші, проза, драма, наука — все те зрадило. Не маю я до письменства хисту. Чин живий або живеє слово — се талан мій, я син оратора таки недарма!

Та досі скрізь цвілим і сірим муром ставала на дорозі обережність.

Я не проламувався через мур, шануючи твоє завдання, батьку, але тепер знайшов я кружну стежку, що вже тобі шляху не переріже...

Мартіан Яку ж то саме?

Валент Я вступлю до війська.

Мартіан Ісусе Христе!..

Що ж ти гак жахнувся? Чи мало християн у війську служить?

Мартіан

Але ж вони там служать по неволі, а ти по волі мав би лити кров, носити цезарські орли, приймати з нечистих рук вінці!

Валент

Бо чисті руки вінців не мають для таких, як я.

Я людських душ не смію боронити від князя тьми, то буду проганяти хоч темні орди варварів північних. Піду туди, де бій кипить найдужче, а там уже ніхто не запитає мене про віру. Там — аби одвага та добрий меч, а се у мене буде. Сьогодні запишуся в легіон.

Мартіан

Сьогодні?..

Валент

Що ж уводитись? Навіщо? Когорта має вирушити завтра.

У мене все готове.

Мартіан

Сину! сину!

Констанцій

(увіходить)

Пробач, патроне, що тебе турбую.

Брат Ізоген прийшов у пильній справі.

Мартіан

Проси в таблін.

Констанцій виходить.

Я ще, Валенте, потім поговорю з тобою. Будь же дома.

В а л е н т

Якусь годину можу ще побути.

(Ід? через перистиль у свою кімнату.)

Мартіан іде в таблін і стрічав там І з о г ѳ н а, старого, поважного, спокійно-суворого чоловіка.

І з о г е н Мир, брате мій.

Мартіан Мир і тобі.

(Показує Ізогенові на крісло, той сідає. Мартіан — проти нього на дзиглику.)

І з о г е н (придивляючись до Мартіана)

Чого се

ти наче горем битий?

Мартіан

Ох, мій брате,

у мене діти гинуть!

І з о г е н

Що ж їм сталось?

Я ж бачив їх здоровими недавно.

Мартіан

Вони не тілом хворі, тільки духом.

Я трачу їх обох. Моя дочка іде до матері, а син до війська.

Обом погибель певна.

І з о г е н

Що ти кажеш?

Та нащо ж ти пускаєш їх на згубу?

Ти ж батько їм — ужий своєї влади!

2 Леся Українка, т. 6 33

Не смію, брате. Говорив я з ними не як маючий владу, а як той, що в глибині душі провину чує.

Ізоген

Яку ж провину?

Мартіан

Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував, я положив їх на вогонь повільний — тепер вони конають.

(Замовкає в тяоіскому смутку.)

Ізоген

Мартіане, ще не зовсім тебе я зрозумів, а то б я, може, дав якусь пораду.

Мартіан

(з раптовим поривом надії схопив Ізогена за руку)

Дай, брате, дай пораду! Поможи мені моїх дітей порятувати!

З любові до Христа рятуй нас, брате!

Ізоген

Аби я відав як, невже не хтів би?

М а р ті а п

Проси єпископа, щоб він дозволив моїх дітей до церкви привести.

Я сам проситиму, а ти піддерж.

І з о г е п

Тепер не час.

Мартіан

Ой брате! Я не можу хвилини тратити!

I 3 0 г ѳн

І ми не можем.

Єпископа закинуто в темницю.

Мартіан

Коли?!

І з о г е н Сьогодні. Завтра буде суд.

Мартіан Та як же так зиспацька?

І з о г єн

Ти ж бо знаєш, що знов уже такі часи настали, коли для християн закон — не батько, а злий вітчим. Я саме ж і прийшов тебе просити, щоб на завтра конче приготував ти оборону.

Мартіан

Трудно.

Короткий час. Я ще й не знаю справи.

І з о г єн

Я тут приніс тобі усе належне до сього діла. Роздивись і зваж, чи можпа що зробити.

(Подає Мартіанові сувій пергаментів. Той уваоюно роздивляе їх.)

Тим часом Аврелія збігав швидко та обережно вділ і подається до брами. На середині перистиля спиняється і подається до табліну, але, уперто труснувши головою, завертається зпов до брами. По дорозі зриває листок агави, колеться, але, стлумивши стогін болю, ховав листок під своє покривало і, не оглядаючись, вибігає крізь хвіртку за браму.

Мартіан (розглянувши пергаменти)

Дуже трудно, але можливо, з помочею бога.