Анджей Піліп`юк - Хроніки Якуба Вендровича

■ особистим страхом, болем та спокусами.

Дія в повісті відбувається приблизно 1985-го року в Польщі та Норвегії. Це історія наділеного надзвичайними здібностями підлітка, який страждає на посттравматичну амнезію. Евакуйований із Польщі, герой потрапляє до маленької занедбаної хатинки на півночі Норвегії, оточений людьми, які видають себе за його друзів. Він заводить контакти з білою російською еміграцією і вплутується в її інтриги. Потроху завдяки дивним просвітлінням до хлопчика повертається пам'ять, і він починає усвідомлювати свою роль в цій небезпечній грі.

Також під псевдонімом Томаша Ольшаковського з-під пера А. Піліп'юка вийшло 19 (зі 100) томів продовження пригод із циклу про «ПАНА САМОХОДИКА» (оригінал серії - авторство Збігнєва Нєнацького).

- 12-разовий номінант на найпрестижнішу нагороду у галузі польської фантастики ім. Януша Зайдла. Отримав її в 2002 році за оповідання «Кузини»;

- автор бестселера мережі книжкових гіпермаркетів «Етрік» - 2009 за «Ното Bimbrownikus»;

- «Nautilius» - 2004 за оповідання «Вечірні дзвони»;

- «Nautilius» - 2009 за оповідання «Різник дерев» в плебісциті читачів «Science Fiction»;

- «Nautilius» - 2010 за оповідання «Лазарет»;

- «Nautilius» - 2010 за повість «Око Оленя: Тріумф Лиса Реіницке»;

В 2008 отримав медаль «За заслуги для гміни Войсла-віце».

Також Піліп'юк є володарем кількох десятків локальних нагород від фан-клубів.

Загалом у портфелі автора - 28 книг (видавництво «Фабрика Слів»), випущених середнім тиражем кожна - 35 тис. екземплярів. Ці книги принесли йому славу і визнання читачів у Польщі, Чехії та подекуди й Росії. Можливо, вже настав час і для українського читача?

Напевне, це шалена кров предків заграла, бо незважаючи на кризу в україномовному книговиданні, з надією на краще майбутнє автор таки вирішив ризикнути і власним коштом у співпраці з не менш ідейним видавництвом братів Капранових «Зелений пес» представити українському читачеві... ні, не так. Так краще:

- Пані та панове, прошу вітати (а чи полюбити - вже вам вирішувати) - «Хроніки Якуба Вендровича»!

Максим Бондаренко, Літературний представник Анджея Піліп'юка в Україні

Якуб Вендрович здригнувся, коли невідомо звідки направлена куля розірвала йому край вуха і занурилася в стіну будинку. Брови бувалого самогонщика легко припинялися. Рідко коли траплялося, щоб комусь хотілося його застрелити, а особливо в такий чудовий осінній ранок, але як вже хтось приклав сил це зробити, то вже нема чого зволікати.

Вже через секунду Вендрович припав до землі, а його власний зведений револьвер впевнено опинився в спрацьованій долоні. Наступна куля заглибилась в двері на добрих півметра від його голови. Якуб витяг із кишені окуляри і натягнув на ніс. За мить в повітря піднялась курява з землі та піску. Дідок пустив із рота обурену в'язанку нецензурщини на адресу невідомого нападника і почав відповзати. Кілер невідомо звідки, щоразу здалека, невпинно пришвидшував повзанину Якуба наступними пострілами.

Пролунав гуркіт простріленого відра, за мить розлетілося на друзки скло з вікна, десь задзвеніла дощова ринва... Екзорцист ледь добрався до запасного виходу в підвалі і лише тут зміг перевести подих. Ким би не був цей стрілець, але він справді мав намір відправити Якуба на той світ. Якуб пережив уже стільки замахів на своє життя, що відчував це всім своїм нутром. Він стягнув із голови шапку і підніс її на палиці через димохід.

Нічого не сталося. Правда, коли висунув її через двері підвалу, невидимий снайпер знову нагадав про себе. Удар кулі продірявив шапку і вирвав із рук палицю. Оцінюючи на досвідчене око залишки роздертого кия, Якуб переконався, що кілер використовував підлий калібр розривних снарядів. Вендровичу нічого не залишалося, як почухати себе дулом револьвера за вухом, закрити двері на засув і витягти з кутка пляшку самогону та насолодитися незабутнім ковтком солідного напою.

- Навіть якщо хтось справді хоче мене вбити, то цей хтось вже незабаром тут буде, - методом дедукції спрогнозував ді-док.

Справді, не встиг він допити й півпляшки, як почув кроки. Хтось підкрадався зі сторони вхідних дверей до підвалу. Якуб гикнув, поправив заправлений за пояс ніж різника, звів курок револьвера і підкрався до дверей. З протилежного боку непроханий гість почав демонструвати власні вміння. В шпарині з'явилось вістря неперевершеного німецького ножа, довжиною добрих тридцять сантиметрів, яким гість намагався підважити засув. Екзорцист, оцінивши поглядом лезо ножа, почухав потилицю. Той, ззовні, був краще підготовлений. Шкода, що косоокий.