Артем Чапай - Война на три буквы

Сейчас Олег сидит где-то в подвалах здания, всего два месяца назад занятого сотрудниками российской службы безопасности. А завтра его отправят в Москву, чтобы добиваться наказания по абсурдной, дичайшей статье. Сидит там молчаливо и сосредоточенно. А крымчане уже верят в то, что он – террорист.

Но на самом деле он в этой камере не один. Вместе с ним задержаны тысячи людей, несогласных с нынешней политикой российских властей. Потому что теперь любого человека с гражданской позицией, отличной от официальной, оказывается, можно обвинить в терроризме. Любой, кто думает криво, – террорист с гранатой в голове.

Еще полгода назад в Симферополе было светло и свободно. Можно было передвигаться по городу без ксерокопии паспорта и выходить на митинги, критиковать власть через прессу и формировать сообщества. Сегодня крымскую столицу патрулируют сотни омоновцев, а на улицах стоят бронетранспортеры. За крымскими татарами следят в мечетях, меджлис угрожают запретить, Мустафу Джемилева не пускают на родину. Проукраинских активистов вызывают на допросы и вынуждают менять гражданство либо покидать полуостров.

Кажется, Крым стал испытательной площадкой для массового вытравливания инакомыслия. На самом деле это и есть настоящий теракт. А сидит за него его жертва – Олег Сенцов. И он в этой камере не один.

Екатерина Сергацкова, Colta

16 мая 2014

Місяць тому в штабі Петра Порошенка з’явилася мета – перемога на виборах президента в першому турі. Кампанію власникові Roshen’а роблять ті ж технологи, які працювали у 2004 році з Віктором Ющенком. Німба месії над Порошенком немає, але використовуються багато фішок з минулого.

День в регіоні складається з зустрічей у трьох містах – Умані, Черкасах, Звенигородці. В останню журналісти за кандидатом не встигли, оскільки Порошенко їхав із «маячками», а журналісти – ні. Хоч і автобус зі ЗМІ їхав дуже швидко, на межі порушень правил дорожнього руху. В ньому, крім представника Insider, був тільки один працівник українських ЗМІ – інформагентства, яке, до речі, вже заздалегідь закріпило за Порошенком «президентського» кореспондента. Решта – закордонна преса: Le Monde, Financial Times, Agence France-Press, полячка з варшавського тижневика. На запитання, що цікавого для світової преси в агітаційному виїзді у провінцію, репортер Financial Times відповів одним словом: «колорит».

Колорит для кожного різний. Москвичці з «Франс-Прес», наприклад, найбільше запам’яталися дівчата в Умані на шпильках і в коктейльних сукнях під руку із хлопцями у трениках і кросівках. Мені – скоріше основна аудиторія мітингів: жіночки старшого віку, часто з коротким, фарбованим у мідний колір волоссям. Ось вони чекають на свого кандидата, поки дивляться на екрані фільм про нього.

– Ви заможна людина. Це добре, – не питає, а стверджує відома телеведуча в екранному ролику, звертаючись до Порошенка.

Трохи пізніше вона таки каже замість нього:

– Ви за консервативні цінності. В хорошому сенсі.

Жінка в уманському натовпі, що прикриває голову газеткою «Свободи», згідно киває. Ми стоїмо під палючим сонцем на площі Леніна, яку тут, на мітингу, називають «майданом».

– Так ви за «Свободу» чи за Порошенка? – питаю я в жінки, показуючи пальцем на газетку.

– За Порошенка, канєшно. А це? Ну просто треба всьо читати, всьо знати.

Мітинг у 86-тисячній Умані в будній день зібрав 1,5–2 тис. людей. Тут непомітно завезених людей, якщо не рахувати десятка однотипних апатичних хлопців-прапороносців.

Більша частина з присутніх визначилася, за кого голосувати. Серед тих, хто вагається, вибір стоїть між Петром Порошенком і Анатолієм Гриценком. У цих кандидатів і наголоси в кампаніях схожі. Основний – війна.

Агітаційний ролик на мітингу починається Порошенком на Майдані. Він – «той, хто не сховається, чия стихія – розбурхані лави, той, хто дивитиметься крізь метал в очі посланих убивати, щоб вони задкували та вклякали», – переконує голос за кадром.

Після фільму на розігріві у кандидата виступає Юрій Луценко. В Черкасах був іще й Микола Томенко.

Основний меседж у Луценка й Томенка – ідентичний. Порошенко повинен перемогти в першому турі, тому що війна. Ми обираємо не тільки президента, але й Верховного Головнокомандувача. Саме так, з великих літер.