Володимир Красноголовець - “Камертон Дажбога” як коловерть феєричних подій в спіралях еволюції Всесвіту

В своєму аналізі Бердник зазначає, що вся Земна наука відомого періоду перебуває в тупику і що ми є інтелектуальні інваліди, котрі намагаються прошкандибати на своїх науково-технічних протезах у глибини Всебуття. “Ущербність інформації поророджує ущербність у всьому. Відсутнє абсолютне знання. Потрібні правила виходу з ситуації, Лабіринту” — так словами Чорного Папіруса автор підкреслює необхідність урахування духовного і гармонійного зв”язку людини з всесвітом, що цілковито, допоки-що, невраховувала сучасна матеріалістична наука. Самоусвідомлена душа — творець всебуття, братерство вільних душ — це заповіт Матері Всебуття — так концентровано формулює свої думки Олесь Бердник. Автора цікавить проблема світобудови і розуміння того, як і що, чи хто, керує суспільствами, еволюціями. Він певен, що має бути узгодженість між гравцями космічної рулетки і вищими законами. Але поки що офіційна наука на свій загал стоїть на позиції первинного хаосу, а основні фізичні закони всесвіту виводить базуючись саме на початковий хаос. Тобто, сучасна фундаментальна наука цілком відкидає первинний детермінізм, який ще на початку 20-го сторіччя так палко відстоював геніальний вчений Анрі Пуанкаре. До того ж, Ведична фізика також побудована саме на причинних зв'язках в природі. То чому ж аполоґети від сучасної науки не хочуть повертатись до перегляду усталених для них істин? Колись видатний фізик межі 19-го та 20-го сторіч Макс Планк дуже влучно висловився: “Нова наукова істина не перемагає шляхом переконання її супротивників, що призвело б до бачення ними світла, але скоріше тому, що її супротивники з часом помирають і нове покоління виростає обізнаним з нею”. Тому вся надія — на нові покоління, але ж хтось повинень доносити до них і нові свіжі погляди. Отже, видавці мусять усвідомити, що друкування глибоких наукових, науково-популярних та в решті-решт і науково-фантастичних праць, що піднімають і розв”язують проблеми матерії і духу, є в край необхідне для просвітлення прийдешніх.

Олесь Бердник розкриває проблему, що його ж словами можна сформулювати як “вузол трагедії Землі”: визволити сердце від засилля інтелекту; науку, технологію, освіту, стосунки між людьми оперти на Серце, оскільки воно дає першоімпульс і тому його треба ввести в резонанс із пульсацією великого серця космосу. У вселенській динаміці має зберігатися стріла вісті, попри всілякі метаморфози між станами і потоками свідомості.

Але до такої ж думки прийшов і автор цих рядків, науково вивчаючи структуру і динаміку реального фізичного простору. Комірки простору здатні набувати різних форм і кожен матеріальний об'єкт індукує локальну структуру навколишнього простору, що відповідає формі і динаміці даного об'єкта. Зв'язок між об'єктами здійснюється за допомогою елементарних збуджень просторової решітки, тобто комірок простору і лише два типа польових збурень, що мандрують у просторі, можуть існувати: об'ємні деформації комірок (масова компонента) та поверхневі деформації комірок (електромагнітна компонента). А поняття часу, Хроносу, то є послідовний набір можливих станів досліджуваної ділянки просторової субстанції. А далі — то вже ускладнення, нагромадження полів, зміна форм, набуття симетрій, міграція і видозміна одних форм і стабільність інших і т. д. А потім — утворення живих організмів, звязок простору і живого. Отже, попереду — ще широке й розлоге незвідане “дике” поле…

Олесь Бердник впритул наблизився до цього “дикого” поля і зміг відчути свіжий захах гибинної таїни, свіжий подих духу непізнаної природи. Він вважав, що вхід до цього поля починається з серця. Він так і написав: “Серце здолає усі бар'єри Часу і Простору. Серце подарує Небесну Науку Істини”.

(Full Professor of Physics, Institute for Basic Research, Florida, USA)