Паоло Росси - Їсти. Потреба, бажання, одержимість

3. «Усе почалося з того, що після їжі я викликала в себе нудоту. Щоб не розповніти й усе таке. Щоб виплюнути всю ту їжу, яку я так терпіти не могла, яка споганила моє життя, яку я ненавиділа понад усе на світі. То було гарне відчуття. Відчуття перемоги, спроможності, свободи, легкості... Тоді я думала , що стала непереможною та недосяжною. Мені були підвладні їжа, моє тіло і, здавалося, весь світ навколо мене; я не почувалася щасливою, не почувалася добре: я почувалася спроможною . Та вже за кілька днів моє життя перетворилося на кошмар. Мій світ — мій таємний друг, моя схованка — перетворився на пастку: так, без запрошення чи попередження, прийшла до мене багатопричинна булімія. Я цілодобово напихала себе їжею, без обмежень і контролю. Щодня вживала проносне (до 40 разів на день), препарати для схуднення та сечогінні (15/30 на добу — всього від 50 до 80 пігулок на день). Я діяла майже несвідомо. Я не могла більше контролювати ні власне тіло, ні свої дії. Здавалося, що я спостерігала за собою збоку, як за іншою особою за склом. Хотіла припинити, хотіла допомогти сама собі, але не могла. Я втратила владу над власним життям».

4. Одна чотирнадцятирічна дівчинка у 2009 році написала таке: «Я не хочу ні достатку, ні грошей, не хочу навіть того, щоб інші пам’ятали чи забули про мене; хочу лише моє сьогодні, бо моє вчорашнє — як розбите на тисячі уламків люстерко. Дивлюся я на мої рани й кажу сама собі: сьогодні повинно було бути по-іншому, не треба було блювати, не треба було бити себе, різатися лезом, не треба було перетворювати свій сум на гнів».

Ні в кого не викликає сумнівів той факт, що ідеал надмірної худорлявості, який нав’язується сьогодні світом моди, призводить до страшних наслідків серед підлітків і молоді. Інакше кажучи, немає тих, хто стверджує, що проб­лема існує, і тих, що заперечує її існування. Є лише ті, хто говорить про неї, і ті, хто її замовчує. Останні не лише мовчать, ба хотіли б, щоб про це взагалі ніхто не згадував, а й продовжують нав’язувати образ жінки-вішака, або жінки-хворостинки, або жінки-цвяха. Багато хто задумається над таким питанням: чи можуть у світі моди перемагати й ставати вирішальними позиції, пов’язані з етичними проб­лемами або з відповідальністю та совістю у ставленні до інших? Виходячи з того, що я бачив і читав, — не думаю. Саме тому відчуваю щось на кшталт заздрощів до тих, хто, на відміну від мене та багатьох інших, вірить в існування Вищого Суду, перед яким після тимчасового перебування на Землі доведеться відповідати та платити високу ціну за свої гріхи всім тим, хто змусив страждати невинних, викликавши в них несправедливий і необґрунтований біль.

Паоло Россі(1923–2012) — один з найвидатніших філософів італійської культури. Навчався в Анконі, Болоньї і Флоренції. Викладав історію філософії в Міланському університеті, Кальярі та Болоньї, працював редактором дитячої енциклопедії видавництва «Мондадорі», згодом оселився у Флоренції, отримав звання професора Флорентійського університету та став членом Академії Лінчеї.

Россі майже все життя займався історією філософії і науки, віддаючи перевагу XVI та XVII століттям, опублікував сотні нарисів і статей в італійських і провідних світових журналах. Курував серію «Історія ідей», був науковим редактором і рецензентом у десятках фахових міжнародних видань, у тому числі Європейському журналі філософії, Міжнародному історичному журналі та Методологічному психіатричному журналі і багатьох інших. У 1997 р. його призначили президентом «Італійського товариства вивчення відносин між наукою та літературою».

Блаженний Авґустин. Сповідь, Х, 17.

L. Dalla Ragione, I. Dalla Ragione, Arboreal archeology. A diary of two fruit explorers, Perugia, Ali&No Editrice, 2008.

Roma, Il Pensiero Scientifico, 2005.

Nutrirsi dell’altro. Viaggio antropologico nell’inconscio alimen­tare // B. Coppola, P. D’Alconzo, E. De Conciliis, L’albero della cuccagna. Il cibo e la mente, Napoli, Cuen, 1997, pp. 93–166.

Torino, Einaudi.

http://siviaggia.it/viaggi/cibi-strani-disgustosi-mondo/119131/

R. Benedict, Modelli di cultura, Milano, Feltrinelli, 1960, p. 7.

F. Remotti, Prima lezione di antropologia, Roma-Bari, Laterza, 2000, pp. 153–155.

Емма Боніно — італійська державна та політична діячка, одна з провідних лідерів партії Італійських радикалів. Міністр закордонних справ Італії з 28 квітня 2013 р. по 22 лютого 2014 р. — Прим. пер.

Сайт, присвячений питанням харчування: www.treccani.it/site/Scuola/Zoom/Archivio/scuola_zoom04.htlm