Юрій Сорока - 100 важливих подій історії України

Постать Петра Сагайдачного є яскравим прикладом самовідданого служіння батьківщині. Тому сьогодні, коли минуло майже 450 років від часу його народження, нащадки шанують пам’ять талановитого козацького ватажка, релігійного і політичного діяча.

Джерела інформації про життєвий шлях гетьмана, як і у випадку з безліччю інших українських політиків і військовиків козацької доби, надто скупі. Дату обрання Сагайдачного на гетьманство читаємо з поетичної оди Касяна Саковича, написаної по смерті гетьмана у 1622 році. З неї ми дізнаємся, що Сагайдачний прибув на Запорожжя у 1598 році. Брав участь у морських і сухопутних походах проти Османської імперії. У 1616 році був обраний на посаду гетьмана Війська Запорозького. Подія відбулася влітку, після вдалого походу запорожців на османські міста Варну та Місиврі, а також перемоги над турецьким флотом у гирлі Дунаю. З огляду на те, що Сагайдачний вимагав від козаків залізної дисципліни, гетьманська булава у його руках гарантувала успіх і майбутнім кампаніям, тож ухвала козацької ради було одностайною.

Петро Конашевич-Сагайдачний

Через рік після обрання на гетьманство П. Сагайдачний на чолі козацького війська бере участь у поході королевича Владислава на Москву. У квітні 1617 року Владислав рушив з Варшави на чолі потужного війська. Метою походу стала Москва і можливість отримати царську корону. На той час корона належала Михайлу Романову, першому московському царю династії Романових. Наприкінці вересня під Смоленськом військо королевича об’єдналося з армією литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича. Навесні наступного року військо підійшло до Вязьми. Тут було вирішено зупинитися табором і очікувати підходу підкріплень. Проте грошей з Варшави не надійшло, і більшість найманих жовнірів залишили табір. Аби врятувати королевича, король і уряд Речі Посполитої звернулися по допомогу до Сагайдачного й отримали її.

П. П. Рубенс. Портрет Владислава Вази

7 липня козаки підійшли під одне з найбільш укріплених міст на півдні Московщини – Лівни. Результатом атаки стало захоплення міста. У полон потрапив воєвода Микита Черкаський, інший воєвода, Петро Данилов, загинув у бою. Захопивши фортецю, запорожці знищили її захисників. 16 липня Сагайдачний атакував Єлець. Потужний гарнізон було вирішено розбити, виманивши у поле. За допомогою хитрощів запорожці здійснили цей задум, а наступної ночі взяли ослаблену цитадель штурмом. Протягом серпня-вересня 1618 року козаками були взяті міста Скопин, Лебедян, Шацьк і багато інших. 8 жовтня козацькі полки об’єдналися з військом королевича під Тушиним, а 11 жовтня розпочали штурм Москви. Зусиллями запорожців було захоплено частину міського муру з боку Арбатських воріт. Проте далі козакам Сагайдачного просунутися не вдалося. Було ухвалене рішення перейти до облоги міста. Водночас московити розпочали переговори зі ставкою Владислава. 11 грудня 1618 року перемовини закінчилися підписанням невигідного для Москви Деулінського перемир’я. Незважаючи на те, що П. Сагайдачний виступав за продовження війни, війська Речі Посполитої було вирішено повертати додому.

Петро Сагайдачний. Гравюра 1622 р.

Заснована у Києві академія стала однією з перших у Східній Європі вищою школою і видатним осередком культури й просвітництва. Все розпочалося з приміщення, що його передала у дар Київському братству у жовтні 1615 року представниця волинської православної шляхти Галшка Гулевич. Що ж до професорського складу, заклад отримав його завдяки об’єднанню двох існуючих на той час шкіл. Першою з них була бурса при Київському братстві, другою – школа при Києво-Печерській лаврі. Відомо, що школу при лаврі створив київський митрополит Петро Могила. І саме він став творцем нового закладу. З часом, уже після смерті митрополита, колегіум почали іменувати на честь творця – Києво-Могилянський.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.