Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Перед війною з ініціативи Жукова в Червоній Армії були створені повітряно-десантні корпуси. Жуков повідомляє: «Сам характер можливих бойових операцій визначив необхідність значного збільшення повітряно-десантних військ. У квітні 1941 року починається формування п'яти повітряно-десантних корпусів». (Спогади та роздуми. Стор. 211) Цей пасаж погано стикується з усією іншою розповіддю. Жуков розповідає, що Червона Армія нібито готувалася до відбиття агресії. А в оборонній війні великі повітряно-десантні операції проводити просто неможливо.

Повітряно-десантні корпуси були не тільки створені з ініціативи Жукова, але ним і використовувалися. У Червоній Армії за всю її історію великі повітряно-десантні операції проводилися тільки з ініціативи Жукова і тільки під його особистим керівництвом. Зрозуміло, що всі вони завершилися повним провалом і загибеллю тисяч десантників.

Перша велика повітряно-десантна операція проводилась Жуковом в ході контрнаступу під Москвою. В район, де був викинутий 4-й повітряно-десантний корпус, Жуков послав свої армії.

«Якщо раніше гітлерівці оточували війська оборони, то тепер наші армії самі рвалися в тил противника з метою його оточення. Спроби ці, на жаль, не завжди закінчувались успішно. Так, у січні 1942 року війська 29-ї і 39-ї армій прорвалися глибоко в тил противника. Розвиваючи наступ в бік Ржева, вони не змогли забезпечити міцну оборону своїх флангів і опинилися в оточенні.» (ВИЖ 1995 № 2 стор 17.)

Навздогін противнику, який нікуди не втік, Жуков сміливо рушив 33-ю армію генерал-лейтенанта М. Г. Єфремова і 1-й гвардійський кавалерійський корпус, не забезпечивши їх тилів і флангів. 33-я армія і 1-й гвардійський кавалерійський корпус теж потрапили в оточення і кілька місяців героїчно билася в тилу противника на підніжному корму без евакуації поранених, без підвозу пального, боєприпасів та продовольства. 33-я армія і її командувач генерал-лейтенант Єфремов загинули під Вязьмою.

Кремлівські ідеологи, розповідаючи про Жукова, хвацько обходять гострі кути. Війська Західного і Калінінського фронтів у ході переможного контрнаступу були майже повністю винищені. Жуков загнав в оточення три армії і два окремі корпуси, де всі вони загинули. Можна б було сказати: план Жукова не відповідав обстановці. Але наші ідеологи м'яко кажуть: план відповідав обстановці, але не повністю.

Можна було б сказати: з вини Жукова загинули три армії і два корпуси і повністю знекровлені всі інші армії і корпуси Західного і Калінінського фронтів. Але читайте наші газети. Там про це сказано ввічливо: Жуков зробив не все, щоб визволити з оточення армії, які потрапили в біду.

А якщо вірити мемуарам Жукова, то виходить, що під Москвою Червона Армія здобула ледве не перемогу.

Заперечать: але ж Сталін нагороджував Жукова! Сталін надавав Жукову ордени і звання. Чи це не свідчення величі Жукова?

Ні, це не свідчення. Сталін нагороджував і Лева Мехліса. І надав йому звання генерал-полковника. З цього зовсім не випливає, що Мехліс був полководцем. Генерал-полковник Мехліс їздив по фронтах і робив ту ж роботу, що й Жуков: кричав, матюкався і розстрілював. Мехліс мав таку ж посаду, як і Жуков - представник Ставки ВГК. І так само, як Жуков, Мехліс постійно брехав Сталіну. Сталін знав про це, але пробачав Мехлісу, так само як і Жукову. Правда, в послужному списку Мехліса не було таких жахливих поразок, які були в активі Жукова.

Генерал-полковниками у Сталіна були С. А. Гоглідзе і В. С. Абакумов. Генералами з чотирма зірками у Сталіна були і Сєров, і Масленніков, і Меркулов. Але всі вони - стратеги з Луб'янки.

Сталін надав звання Маршала Радянського Союзу Лаврентію Павловичу Берії. Але і з цього зовсім не випливає, що Лаврентій Павлович був полководцем.

Маршалом Радянського Союзу Сталін зробив Булганіна Миколу Олександровича. В армії Булганін не служив. Служив в органах ВЧК. Був катом. Потім - директор заводу, голова Мосради, в 1941 році - голова правління Держбанку. На війні - політичний комісар, член військової ради Західного та інших фронтів. Сталін зробив Булганіна Маршалом Радянського Союзу і навіть міністром оборони СРСР. І груди Булганіна обвішані орденами, в тому числі й чотирма вищими полководницькими.

Сталін надав звання маршала навіть Тухачевському. Але хіба хоч хтось вважає Тухачевського стратегом?

Те, що Жукову Сталін надавав ордени і звання, ні про що не каже. В число сталінських наркомів, міністрів, маршалів і генералів потрапляли і негідники, і пройдисвіти, і садисти, і розпусники, і злодії, і окозамилювачі. Тут вам і Єжов, і Ягода, і Блюхер, і Бухарін, і Радек, і Хрущов і ще ціла ватага.