Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Тепер звернімо увагу на дії Жукова. Він півтора місяця штурмує Єльнинський виступ через те, що це плацдарм для наступу на Москву, хоча сам нібито знає: ніхто в даний момент на Москву наступати не збирається.

Жуков нібито передбачив, що буде німецький удар в обхід Києва. І ось противник такого удару завдав. В районі Києва в оточенні гинуть шість радянських армій. Сили Ґудеріана теж закінчуються. Ґудеріан розповідає, що був змушений кинути в бій останній резерв - роту охорони командного пункту. Штаб Ґудеріана залишився без охорони. У його резерві не було взагалі нічого, жодного солдата. От би Жукову не витрачати сили на непотрібні атаки Єльнинського виступу, а стати в глуху оборону. Вивільнені дивізії треба було кидати на допомогу арміям, замкненим у Київському оточенні. Сили Ґудеріана вичерпуються. Зайва соломинка ламає хребет верблюдові. Якби Жуков частиною своїх дивізій ударив по тилах 2-ї танкової групи, то найбільша перемога Ґудеріана під Києвом могла обернутися великою катастрофою. 2-а танкова група розтяглася на величезних просторах маючи незахищені фланги й тили. Танки - вперед! А позаду танків - нескінченні колони тилових підрозділів: госпіталі, ремонтні батальйони, незліченні колони транспортних машин з пальним, боєприпасами, польові кухні та інше, та інше. Все це гранично вразливе. Але без цього танкова група не може жити і воювати. От би Жукову по тилах Ґудеріана вдарити!

Жуков сам передбачив, що найближча мета Гітлера - Київ, а не Москва. І ось іде бій за Київ. Німецькі війська вибиваються з сил. Вони на грані виснаження. Резервів у них немає і гранично утруднене постачання. А Жуков ніяк на все це не реагує. А Жуков штурмує німецькі траншеї під Єльнею. А Жуков даремно ллє солдатську кров заради нікому непотрібного Єльнинського виступу.

Одне з двох. Перше: Жуков не передбачав, що Гітлер піде на Київ. Це після війни він заднім числом оголосив себе всевидячим. У цьому випадку він — хвалько.

Друге: Жуков дійсно передбачив, що Гітлер поверне свої головні сили на Київ, але витрачав сили даремно на другорядному напрямку, коли гинули сотні тисяч радянських солдатів у Київському котлі, коли зовсім невелика допомога могла докорінно змінити ситуацію на користь Червоної Армії. В цьому випадку Жуков - бездарний унтер, не здатний приймати правильні рішення навіть у ситуації, яка йому гранично ясна.

В середині липня 1941 року 2-а танкова група Ґудеріана захопила Єльню. Тут танкова група стала в оборону. Жуков з початку серпня позиції танкової групи безперервно штурмував. Зрозуміло, що безуспішно. Тут він поклав у землю незліченні полчища своїх солдатів, не заподіявши танковій групі шкоди. Немає нічого дурнішого, ніж штурмувати добре укріплені позиції, на яких обороняється сильний противник. Таким штурмом ви гробите своїх солдатів. Навіть якщо б і очікувався наступ на Москву з Єльнинського виступу, то виступ все одно не треба штурмувати. Замість цього треба створювати оборону проти цього виступу. Ось у 1943 році надійшли повідомлення, що німецькі війська готують наступ з районів Орла і Бєлгорода. Хіба з цього випливає, що радянські війська тут же кинулися на штурм Орла і Бєлгорода? Зовсім ні. Якщо з цих районів передбачається наступ противника, отже, противник на даному напрямку має великі сили. Отже, треба не штурмувати позиції противника, а готувати оборону: копати протитанкові рови, встановлювати фугаси й мінні поля, копати окопи, зводити бліндажі, готувати протитанкові рубежі й засідки. Якщо противник сильний і готує наступ на даному напрямку, нехай він упреться в нашу оборону. Нехай обламає зуби об наші загородження.

У 1943 році Гітлер наполягав на тому, щоб зрізати Курську дугу, де знаходилися досить значні сили Червоної Армії, які підготували незламну оборону. Ця витівка Гітлера знекровила кращі з'єднання Вермахту.

Жуков стратег того ж розряду, що й Гітлер. Жуков теж походив з єфрейторів і до кінця своїх днів єфрейтором залишався, незважаючи на маршальські погони. Перед Жуковом Єльнинська дуга, в якій знаходяться сили, здатні на думку Жукова наступати на Москву. Отже, це потужні сили! І Жуков командує наступ. П'ять атак у день! Сім! Десять! Ура!

Противник сидить в траншеях, через бруствери не видно навіть каски. Противник стріляє з місця, тобто прицільно. А наш солдат біжить на повен зріст. Він повинен стріляти з ходу. Він несе на собі запас патронів і гранат, у нього порушений подих від швидкого бігу. Стріляти прицільно він не може. Та й куди стріляти, якщо німці в землю закопалися? Німецькі снайпери і кулеметники косять жуковські ланцюги один за одним. Нічого! Людей у нас вистачає! Атаку повторити! А ну, ще разок! І ще! І ще! Весь серпень без перерв Жуков штурмував Єльнинський виступ. Там Жуков знекровив кращі з'єднання Червоної Армії. Ось залишки двох дивізій, які вціліли після нескінченних штурмів, і отримали у вересні гвардійські звання.