Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Так чи були в Червоної Армії плани війни? Плани були. Маршал Радянського Союзу А. М. Василевський пояснює: «Зрозуміло, оперативні плани були, і досить докладно розроблені, точно так само, як і мобілізаційні плани. Мобілізаційні плани були доведені до кожної частини, буквально, включаючи найдругорядніші тилові частини, на кшталт якихось тилових складів і господарських команд... Біда не у відсутності у нас оперативних планів, а в неможливості їх виконати в тій обстановці, яка склалася». («Знамя» 1988 № 5 стор.82.)

Якщо вірити Василевському або будь-якому нашому полководцеві й академіку, то виходить ось що. Найбільший стратег ХХ століття Г. К. Жуков склав плани відбиття агресії. Плани були воістину чудовими. Але в цих планів був зовсім невеликий недолік: у разі агресії їх було неможливо виконати.

Уявіть собі найкращого в світі фахівця з гасіння пожеж. Він склав неймовірний за красою і вишуканістю план гасіння пожежі у вашому домі. Всім цей план добрий, але в нього - зовсім невелика вада: в разі пожежі від цього плану немає користі. А в іншому цей документ - зразок для наслідування і предмет заздрощів для сусідів.

Саме такий план захисту Батьківщини склав Жуков. Але ж це анекдот з розряду «Навмисно не придумаєш». Треба мати воістину неземний талант і феноменальні здібності, щоб придумати такий план оборони країни, який не можна використовувати для оборони країни. І нас розриває цікавість: покажіть же нам цей план! Але нам відповідають: план Жукова - це найбільша державна таємниця Радянського Союзу. На це ми м'яко заперечуємо: зігнив ваш Радянський Союз і завалився. Нічого, відповідають зберігачі таємниць, а план все одно нікому показувати не можна.

Ситуація стає зовсім смішною, якщо згадати розповіді самого Жукова про те, як у січні 1941 року він подумки передбачив весь німецький план «Барбароса». Буває ж таке: наш стратегічний геній з відстані в півтори тисячі кілометрів бачив наскрізь усі німецькі штаби, всі їхні сейфи та документи, які в них містилися. А потім, ґрунтуючись на результатах свого ясновидіння, той же геній склав свої власні плани, які виявилися абсолютно непридатними для протидії німецькому вторгненню.

Сам Жуков знав, що його план відбиття агресії годиться для будь-якого вживання, для будь-якого розвитку подій, але не годиться для застосування за прямим призначенням. Тому Жуков навіть не намагався ввести свій план оборони держави в дію. Читайте мемуари Жукова. Він розповідає, що відчував наближення війни. Коли так, вводи в дію свій геніальний план, накажи всім командирам розкрити «червоні пакети»! Але Жуков не поспішав.

Ось розповідь Жукова: «І ось зрозумійте наш із Тимошенко стан. З одного боку тривога гризла душі, тому що бачили за доповідями з округів, що противник займає вихідне положення для вторгнення, а наші війська через завзятість Сталіна не приведені в готовність, з іншого ж - зберігалася все ще, нехай і невелика, віра у здатність Сталіна уникнути війни в 1941 році. В такому стані ми перебували до вечора 21 червня, поки повідомлення німецьких перебіжчиків остаточно не розвіяли цю ілюзію» (ВИЖ 1995 № 3 стор 41)

Отже, увечері 21 червня 1941 року в Жукова більше немає ілюзій. Він розуміє: це війна! Але чому не вводить в дію свій геніальний план?

І ось із кордону каскадом пішли повідомлення: ворог бомбить аеродроми, артилерія противника відкрила ураганний вогонь, підводні човни мінують підходи до наших портів і баз, диверсійні групи противника захоплюють прикордонні мости, по цих мостах на нашу територію лавиною йдуть танки! Що ж повинен робити Жуков, отримуючи такі повідомлення? Ясна річ: вводити в дію план відбиття агресії! Але він вперто цього не робить. Жуков описав безпорадного розгубленого нетямущого Сталіна і себе спокійного, розважливого, тверезомислячого. Якщо справа саме так і була, то в перші хвилини війни Жуков мав заспокоїти товариша Сталіна: у нас є план війни! Його просто треба ввести в дію!

Цікаво, що й через чверть століття, коли геніальний полководець творив свій безсмертний шедевр, він навіть не намагався виправдовуватися й валити провину на Сталіна: я, мовляв, мав план оборони країни та хотів його ввести в дію, але мені завадив Сталін. Але немає таких виправдань, як немає в Жукова й ніяких згадок про існування плану війни. Начальник Генерального штабу в момент початку війни або зовсім виявився без планів або просто забув, що вони у нього є.