Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

За розповіддю Жукова виходить, що Сталін вирішення проблеми не шукав. Жуков продемонстрував Сталіну, яким чином німці розіб'ють Павлова, на тому всі й заспокоїлися. Сталін просто покартав Павлова за те, що той програв битву на картах, надав йому чергове звання, ввів його в п'ятірку своїх вищих генералів і більше про оборону Білорусії ні разу не згадав.

Давайте посміємося над Сталіном. Дурник, він і є дурник. До того ж і боягуз. Але Жуков же геній! Невже Жукову не цікаво знайти рішення проблеми?

Жукову, якщо він дійсно передбачав дії противника, слід було сказати Павлову: давай, Дмитре Григоровичу, сядемо удвох, побалакаємо. Давай рішення проблеми знайдемо. Сам ти дурень, на грі рішення знайти не зміг. Скінчилася гра. Але рішення все одно шукати треба! Твої війська - правий сусід військ мого Київського округу. Чорт з тобою, якщо тебе розіб'ють. Але якщо німці нападуть і на восьмий день вийдуть до Барановичів, то це загроза моїм військам на Україні. Вони розіб'ють тебе і вийдуть у фланг мого Київського округу, з Білорусії вони можуть вдарити в мій тил.

Жуков був зобов'язаний шукати спосіб зупинити танкові клини Гота і Ґудеріана в Білорусії з багатьох причин.

По-перше, заради самозбереження: Павлов - правий сусід.

По-друге, Жуков - російський генерал. Назріває розгром надпотужного угруповання Червоної Армії в Білорусії. З простої любові до свого народу, своєї країни і своєї армії, патріот Жуков зобов'язаний був знайти спосіб протистояння вторгненню і повідомити його і Павлову, і Сталіну.

По-третє, заради спортивного інтересу, просто заради того, щоб вирішити головоламку. Ось гімнастика для мозку: відомо, як буде діяти сторона нападу, але не відомо, що ж робити стороні оборони. Павлов на стратегічній грі знайти рішення не зумів. Тому рішення, інтересу заради, повинен був знайти Жуков. Він повинен був поставити себе на місце Павлова і збагнути, що ж слід робити командувачу Західного фронту для того, щоб пророкування не втілились у жахливу реальність.

По-четверте, заради кар'єрних інтересів. Виникла можливість відзначитися. Жуков показав Сталіну, як німці будуть діяти в перші дні війни. Тут же слід було показати товаришеві Сталіну зворотний фокус: не треба боятися, товаришу Сталіне, я б, на місці Павлова, вчинив ось так. Ось, товаришу Сталіне, рішення: якщо німці будуть діяти таким чином, ми їм протиставимо контрманевр.

По-п'яте, через кілька днів після гри Жуков був призначений начальником Генерального штабу. Тепер він уже не сусід Павлова, а прямий йому начальник. Жуков знає, що німці нападуть і на восьмий день можуть вийти до Барановичів. Крім того Жуков знає, що Павлов зупинити вторгнення не зуміє. Павлов не знає, як треба діяти. Якщо так, прямий обов'язок Жукова - знайти рішення для Павлова. Жуков мав Павлову наказати: дій ось так, так і так, он там копай протитанкові рови, тут став 4-у армію у глуху оборону, з цього рубежу готуй контрудар 6-го мехкорпусу, тут став мінні поля, відводь авіацію з прикордонних аеродромів, вивозь стратегічні запаси подалі від кордонів, проведи евакуацію сімей військовослужбовців у центральні райони країни. Якщо Павлов не здатний командувати, Жуков повинен був поставити перед Сталіном питання про усунення Павлова. Але Жуков чомусь це питання не ставив. Якщо Павлов не здатний командувати, а змістити його неможливо, начальник Генерального штабу Жуков був зобов'язаний зв'язатися прямо з командувачами армій і командирами корпусів і дивізій: у разі нападу, що ви маєте намір робити? Як маюте намір відбиватися? Жуков був зобов'язаний вимагати від усіх підлеглих Павлова шукати рішення. Що буде робити командувач 3-ї армії в разі нападу? А в командувача 10-ї армії яке рішення?

Але Жуков і цього чомусь не робив. На самий крайній випадок Жуков мав подумати про себе. Якщо Павлова розіб'ють, якщо на восьмий день німецькі танки вийдуть до Барановичів, що повинен робити я - начальник Генерального штабу?

Але Жуков чомусь рішення для Павлова не шукав і ніяких наказів йому не віддавав. Вірніше, віддавав накази, але зовсім іншого роду: На провокації не піддаватися! Окопів не копати! В оборону війська не ставити! Кордон оголяти! Війська збирати величезними масами. Аеродроми будувати біля самих кордонів! Авіацію перебазувати до кордону! Стратегічні запаси - туди ж! Сім'ї військовослужбовців з прикордонних районів не вивозити! Питається: а чому, якщо ми готуємося до оборони?

Не будемо сперечатись: у Мінську сидів дурний, ні на що не здатний Павлов. Він не знав, як відбити німецьке вторгнення. Але ж у Москві сидів, високо піднімаючись над Павловом, наймудріший полководець ХХ століття. Але дивна річ: Жуков зумів поставити себе на місце Гітлера і гітлерівських стратегів і передбачити їх задуми, але Жуков забув поставити себе на своє власне місце начальника Генерального штабу і знайти рішення проблеми оборони Білорусії та всього Радянського Союзу.