Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Новий НКВС зберіг за собою багато колишніх структур, які були в основному орієнтовані на вирішення завдань всередині країни: міліція, прикордонні війська, ГУЛАГ, будівництво найважливіших об'єктів промисловості і транспорту і т.д. і т.ін.

А на НКДБ покладалася ключова роль у майбутній війні, яка планувалася «на ворожій землі». Функції НКLБ: ведення розвідки за кордоном, контроль багатомільйонних мас людей у районах бойових дій і на «звільнених територіях», ізоляція і винищення небажаних осіб і цілих верств населення на знову приєднаних територіях Радянського Союзу. На НКДБ була також покладене завдання охорони радянських вождів, як цивільних, так і військових, а заодно - і контроль за їх зразковою поведінкою.

На початок 1941 року Іван Сєров уже встиг проявити себе у всій своїй кривавій величі. Досвід очищення «ворожої землі» від небажаних станів і класів і перетворення «звільнених земель» у радянські республіки в нього був коротким, але багатим. Він встиг набити руку на розстріли. В характеристику Сєрова вписані слова, яким позаздрив би будь-хто. Як ми пам'ятаємо, в Жукова в характеристиці записано: твердий член партії. В Сєрова краще: непохитний член партії.

Заслуги Сєрова і його досвід були оцінені достойно - 25 лютого 1941 року його призначають першим заступником наркома державної безпеки СРСР (НКДБ).

Проте Гітлер сплутав усі карти. Гітлер напав першим і зірвав грандіозні плани звільнення Європи. Приєднання нових земель та їх радянізація були відсунуті на кращі часи. В оборонній війні на своїй землі два чекістські відомства були не потрібні. У перші дні війни було не до структурних змін. Але вже 20 липня 1941 року НКВС і НКДБ були знову злиті в єдиний НКВС.

Іван Сєров отримує посаду заступника наркома внутрішніх справ, тобто заступника Лаврентія Берії. На цій посаді він був до кінця війни та після неї.

Війна знову звела Жукова й Сєрова.

11 жовтня 1941 року Жуков призначений командувачем Західного фронту. 13 жовтня в допомогу Жукову призначають Сєрова. Жуков і Сєров діють пліч о пліч. Добрі молодці Вані Сєрова займали рубежі позаду бойових підрозділів Червоної Армії та підбадьорювали їх кулеметним вогнем у потилицю, піднімаючи стійкість в обороні й наполегливість у контратаках.

Знову Жуков і Сєров зустрілись у кінці війни. Жуков - командувач 1-го Білоруського фронту. Генерал-полковник Сєров - уповноважений НКВС на 1-му Білоруському фронті. Одночасно Сєров все так же залишається заступником товариша Берії. Крім усього, Сєров - радник НКВС СРСР при Міністерстві громадської безпеки Польщі. Він передавав польським товаришам свій безцінний досвід стріляння в потилиці.

На початку 90-х років після звільнення Польщі від комунізму людям почали повертати те, що було в них відібране. Якась літня жінка отримала свій особняк, який у 1944 році був конфіскований визволителями на потреби НКВС. У цьому особняку жив товариш Сєров. Потім там мешкали інші товариші, неабияк все переламали і загадили. Підвали завалили всяким мотлохом. І все це господині довелося розчищати, немов археологу розгрібати уламки і знімати культурні шари. Розгребла вона свій підвал і виявила... маленьку приватну в'язницю з ґратами, замками, важкими сталевими дверима і всім іншим, що для в'язниці годиться. На стінах, як прийнято у всіх в'язницях світу, ув’язнені дряпали написи. Цими написами займалася польська прокуратура, журналісти, історики. З'ясувалася: в'язниця діяла в час, коли в цьому особняку жив визволитель Польщі товариш Сєров. У Польщі в'язниць завжди вистачало. На додаток до всього, що було побудовано в усі попередні часи, гітлерівці за час Другої світової війни звели в Польщі достатню кількість концтаборів. Все це господарство перейшло під контроль НКВС та їх місцевих товаришів. Здавалося б, на всіх має вистачити. Навіщо ще одну зовсім крихітну в'язницю обладнувати? Виявилося, що це була, так би мовити, особиста в'язниця товариша Сєрова. Стомившись на роботі від розстрілів і тортур, він повертався у свій затишний будиночок і тут відпочивав душею і тілом у камері тортур, але вже не у службовій, а у своїй домашній.

Як після того не вірити генетичним теоріям? Син тюремника Ваня Сєров явно успадкував гени батька.

У полководця Сєрова - груди в орденах. Я до орденів небайдужий, жагучий збирач, як орденів, так і відомостей про те, коли, кого, за що і чим нагороджували. У розквіт своєї кар'єри генерал армії Сєров крім Золотої Зірки Героя Радянського Союзу мав шість орденів Леніна, чотири ордени Червоного прапора, орден Суворова I ступеня, два Кутузова I ступеня і польський орден Віртуті Мілітарі IV ступеня. Щоб не розповідати про кожен орден на грудях полководця Сєрова, відзначимо лише межі діапазону. Ми пам'ятаємо, за що отримано перший орден - за розстріл польських офіцерів. Останній свій орден Кутузова I ступеня Сєров отримав 18 грудня 1956 року за те, що топив у крові народну революцію в Угорщині. Всі інші ордени - в рамках цього діапазону.