Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Серед мобілізованих на службу в НКВС опинився і майор Ваня Сєров. Його кар'єра - майже вертикальний зліт. 9 лютого 1939 року Сєров стає заступником начальника Головного управління Робітничо-селянської міліції НКВС СРСР. Через 9 днів - підвищення. Сєров - начальник цього Головного управління. Одночасно отримує нове звання - майор державної безпеки. У той час - один ромб на петлиці, що відповідало армійському комбригу.

Через п'ять місяців - знову підвищення на посаді: Сєров - заступник начальника найстрашнішого чекістського органу - ГУДБ НКВС СРСР.

1 вересня - початок Другої світової війни. 2 вересня Сєров стає шефом НКВС України. 4 вересня отримує звання комісара державної безпеки 3 рангу. У Києві Сєров вперше зустрічає одного з найстрашніших катів ХХ століття Хрущова Микиту Сергійовича. В 1937 році Хрущов був першим секретарем Московського міського комітету партії. До масових розстрілів людей він мав найпряміший стосунок. Він член так званої московської «трійки», яка без суду і слідства виносила смертні вироки тисячам людей. З січня 1938 року Хрущов - перший секретар ЦК КП України. Україну він чистив з таким же завзяттям, як і Москву. Всі партійні секретарі, від райкомів і вище, особисто виносили і підписували смертні вироки. Потім, правда, й самі потрапляли під ту ж каральну пролетарську сокиру. Але два секретарі республіканських компартій під сокиру Великого сталінського очищення не потрапили, бо старалися краще за інших. Імена цих двох стахановців терору: Берія - в Закавказзі, Хрущов - у Києві.

В момент, коли Сєров зустрів Хрущова, той уже був залитий людською кров'ю по саму лисину.

17 вересня 1939 року Радянський Союз вступає в Другу світову війну на боці Гітлера. Слідом за Червоною Армією на «звільнені» землі Польщі прийшли наші доблесні чекісти з гарячими головами і холодними серцями. Все, що вони сотворили у Львові та Станіславі, в Рівному та Луцьку, в Ковелі та Заліщиках - робилося за наказом і під контролем Микити Хрущова і молодого чекіста Вані Сєрова, якому тоді ще не виповнилося й 35 років. Все скоєне - на їх чистій комуністичній совісті: і депортації, і концтабори, і колективізація. Розстріл польських офіцерів у Харкові - теж справа мозолястих рук Вані Сєрова.

26 квітня 1940 року Іван Сєров отримує свій перший орден. І це не що-небудь, а найвища державна нагорода Батьківщини - орден Леніна. Цікаво зіставити цю дату з деякими трагічними сторінками польської історії: з одного боку - розстріл маси полонених польських офіцерів, в тому числі і на підконтрольній Сєрову Україні, з іншого боку - вища нагорода Батьківщини цьому самому Сєрову.

Цікаво відзначити ще один збіг. Начальник Управління у справах військовополонених та інтернованих капітан ДБ Сопруненко Петро Карпович, який безпосередньо керував відправленням з таборів і розстрілом полонених польських офіцерів, саме в цей день 26 квітня 1940 року теж отримав свій перший орден. (Н. В. Петров, К. В. Сорокін. Хто керував НКВС 1934-1941. Москва. Звенья. 1999. Стр.381, 389.)

Сєров і Супруненко - в одному списку нагороджених. І в цьому списку - тільки кати й карателі. Різниця в тому, що капітану ДБ Сопруненку - найнижчу за рангом нагороду, найскромніший орденок «Знак Пошани» (в народі - «Веселі хлопці»), а очільнику НКВС України комісару ДБ 3 рангу Сєрову - вищу державну нагороду. Заслуги Сєрова у справі розстрілу польських офіцерів оцінені найвищим балом. А Сопруненко — нижчим.

У червні 1940 року до Києва прибуває Жуков Георгій Костянтинович. І ось у столиці України склався дружний тріумвірат: перший секретар ЦК КП України товариш Хрущов, глава НКВС товариш Сєров і командувач військ Київського особливого військового округу товариш Жуков. Вони сподобалися один одному. Жукова завжди тягнуло до тих, хто ллє народну кров, не шкодуючи. Він сам був таким. Жуков опинився серед своїх. Вони розуміли один одного й поважали: забризканий кров'ю Хрущов, успішно наздоганяє Хрущова Сєров і наш дорогий Георгій Костянтинович Жуков, який до цього часу встиг у Монголії особисто винести чимало безсудних смертних вироків.

Їх життєві шляхи буду розходитись. Але не надовго. Де б ці мушкетери не знаходилися, вони будуть пам'ятати один одного і всіляко один одному допомагати. Палацовий переворот 22 червня 1957 року вони вчинять утрьох.

На 1941 рік Сталін готував знищення Європи. З цією метою 3 лютого 1941 року чекістське відомство НКВС було розділене на два незалежні наркомати: НКВС (товариш Берія) і НКДБ (товариш Меркулов). Сенс поділу в тому, що НКВС виконував безліч функцій, як на території Радянського Союзу, так і за кордоном. Від тотального стеження за всіма до знищення мільйонів своїх громадян. Від видобутку золота до будівництва залізниць. Від зберігання всіх архівів держави до охорони державних кордонів. Від реєстрації шлюбів до охорони живого Сталіна й мертвого Леніна. Від обліку новонароджених до гасіння пожеж. Від шпигунства за кордоном до будівництва найбільших у світі гідроелектростанцій. Від виробництва алюмінію до утримання готелів для іноземців. Від посадки лісів до лісоповалу. Від створення й випробувань пікуючих бомбардувальників до навчання іноземних комуністів підривній справі. Від регулювання вуличного руху до знищення політичних противників за кордоном. А тут ще планувався визвольний похід на Варшаву, Будапешт, Бухарест, Берлін, Відень, Париж, Мадрид. Планувалося приєднання до Радянського Союзу мільйонів квадратних кілометрів нових територій, радянізація великих і малих європейських держав, очищення багатомільйонних мас від небажаного елементу. Обов'язків набиралося дуже багато, тому НКВС довелося розділити на дві частини.