Різун Богданович - Беру свої слова назад

Якщо б наважився виступити хтось ще, то їх теж тиснув би танками. Свій перший орден великий рятівник Вітчизни отримав за каральні експедиції. Вбивати російських селян - це він не відносив до розряду репресій. Якщо не вважати пенсійних брязкалець, то свої останні нагороди на бойовому посту - четвертий орден Леніна і четверту Золоту Зірку Героя - Жуков отримав 1 грудня 1956 року. Офіційно - до ювілею, а насправді за те, що за чотири тижні до цього втопив у крові Угорщину. Це теж до розряду репресій він не відносив.

Звернемо увагу і на дрібну деталь: на пленумі ЦК КПРС «кристально чесний воєначальник викрив душогубів на основі підібраних йому матеріалів» (Н. Яковлєв. Маршал Жуков. М., 1995. С. 278). Особливо звертаю увагу на слова: підібраних йому матеріалів.

Суть ось у чому: Жуков зовсім не стверджував, що злочинних документів не підписував. На пленумі соратникам по Центральному Комітету він сказав щось інше: запізнилися, хлопці! У 1953 році я скинув Берію, з тим щоб на чолі компетентних органів поставити друга свого Ваню Сєрова. Так ось він часу даремно не втрачав, на кожного з вас завів папку і за три роки зібрав у них папери з вашими підписами. І тепер ми з Ванею будемо викривати всіх, хто нам не бажаний. А все, що я підписував, і все, що сам Ваня підписував, уже згоріло. Так що копайте, не знайдете!

Але знайшли.

Ми дещо забігли вперед. Хронологічно ми ще в червні 1941 року. А в 1957 рік заглянули тільки для того, щоб показати: скасувати власні накази, які не дозволяли армії захищати країну і народ, у Жукова не було повноважень. Дати наказ танкам вдарити по агресору - нема повноважень, а повернути танки проти сусідніх народів і верховного керівництва країни - так це будь ласка.

Великий римський історик Корнелій Тацит висміяв улюблений прийом фальсифікаторів військової історії: подвигами прикривати ганьбу і злочини. Замість того, щоб правдиво описувати хід війни, фальсифікатори описують окремі героїчні звершення. І не в тому річ, що ці подвиги прикрашені або просто вигадані, а в тому біда, що описами дійсних або вигаданих подвигів вони затуляють, затемнюють і підміняють справжню історію. Лукавий царедворець, який складає бажану владі версію, у випадку, коли факти не можна перекрутити, просто їх випускає. Він мовчить про причини війни, сили сторін, стан і становище військ, про задуми та плани полководців, про втрати, про результати боїв і воєн. Замість цього: подвиги, подвиги, подвиги.

Все, що висміював Тацит, через дві тисячі років знайшло повне і всеосяжне втілення в історії війни, яку деякі зі злого наміру або з простоти душевної називають «великою» і навіть «вітчизняною». З першого дня війни і ось уже більше 60 років нам розповідають про героїзм, героїзм і ще раз про героїзм, але історію війни так і не спромоглися написати. Та історія війни, яку писали за Сталіна, вважалася пристойною тільки в його присутності. Варто було Сталіну піти, і тут же її забули. Причому забули підозріло швидко. Про цей варіант історії просто перестали згадувати. Начебто ніколи й не було такого варіанту.

При Хрущові ті ж придворні бешкетник деборини-мінци-тельпуховскі склали нову, цього разу об'єктивну і правдиву історію війни. Але й вона правдивою та об'єктивною була тільки до того моменту, поки «нашого дорогого Микиту Сергійовича» не скинули. І тут же виявилося, що друга версія війни брехлива і необ'єктивна. Чистий сором. І чим швидше її забудемо, тим краще для нашого самопочуття.

При Брежнєві вигадали третю версію. Але всім було ясно: Брежнєва вона не переживе. Помре разом з ним. І будуть над нею сміятися. Так і вийшло.

З того часу ніякої офіційної історії війни у нас немає, незважаючи на те що це була найстрашніша і найкривавіша війна в історії людства. Дивно: війна ніби «велика» і навіть ніби «вітчизняна», але історія у неї чомусь непристойна. А пристойну написати не виходить. Якщо разом скласти всі книжки про ту війну, то вершини штабелів, відповідно до законів фізики, покриються снігом і оповиються туманом, по схилах з вершин поповзуть льодовики. Скласти книжки разом, можливо, і вдалося б, але от доладна історія з усіх цих книжок ніяк не вимальовується, не виписується, незважаючи на півстолітнє намагання багатотисячних вчених колективів, табунів письменників, режисерів, агітаторів, пропагандистів, незважаючи на витрачені мільярди рублів і доларів.