Різун Богданович - Беру свої слова назад

Тут же наймудріший Жуков про це і заявив: «У тов. Хрущова, як і в кожного з нас, є недоліки і деякі помилки в роботі, про які Хрущов з усією притаманною йому прямотою і чистосердечністю розповів на Президії. Але, товариші, помилки Хрущова, я б сказав, не давали жодної підстави звинувачувати його хоча б у найменшому відхиленні від лінії партії».

Жукову вистачило розуму хвицнути навіть Хрущова, свого єдиного союзника в боротьбі за владу. Вийшло - всі в лайні, і тільки Георгій Костянтинович - весь у білому. Заляпані все, починаючи з Хрущова, але чистенький Жуков його поки великодушно прощає.

Хрущов міг робити висновки з промови Жукова: рік тому сподвижники Сталіна Молотов, Каганович і Маленков не були названі злочинцями, а зараз Жуков їм пригадав злочини. Сьогодні Жуков не називає злочинцем Хрущова, хоча він такий же кривавий соратник Сталіна, як і інші в оточенні вождя. А що, якщо завтра Жуков думку свою змінить?

На закінчення Жуков заявив: «Потрібно сказати, що винні й інші товариші колишні члени Політбюро. Я вважаю, товариші, що ви знаєте, про кого йде мова, але ви знаєте, що ці товариші своєю чесною роботою, прямотою заслужили, щоб їм довіряв Центральний Комітет партії, вся наша партія, і я впевнений, що ми їх будемо надалі за їх прямоту, щиросерді визнання визнавати керівниками». Пленум відповів бурхливими оплесками. А Жуков додав про винних: «Тут, на Пленумі, не втаюючи, вони повинні сказати все, а потім ми подивимося, що з ними робити» (Там же. С. 161).

Саме на цьому свого часу звернув шию Робесп'єр. Своїх соратників він гнав на гільйотину по одному і групами, а боягузлива більшість народних обранців відповідала криками захоплення. Кожен тремтів за свою шкуру і, коли з'ясовувалося, що на сьогодні пронесло, радів і верещав від щастя. І ось одного разу Робесп'єр оголосив: я виявив у нашому колі ще кілька ворогів народу, яким давно пора відрізати голови, завтра ми так і зробимо, але поки імен не називаю.

Природно, що кожен таке зауваження прийняв на свою адресу. Тому в усі поки ще не відрізані голови одночасно прийшла на перший погляд парадоксальна думка: а чому б Робесп'єру голову не відрізати? Так і вирішили.

Жуков пішов по тій же стежці: ось цих я виганяю, але й інші теж винні, імен не називаю, ви самі, товариші, їх знаєте, але так вже й бути - на сьогодні прощаю, хай поки вважаються керівниками, а там подивимося.

Жуков не зрозумів, що з цього моменту всі присутні на пленумі ЦК КПРС (а було їх 265 загартованих у підкилимних сутичках бійців) стали його смертельними ворогами, а бурхливі оплески - стадний прояв страху. Але саме цей страх збив їх в злісну зграю, саме страх об'єднав їх усіх у прагненні позбутися Жукова.

Жуков уявив себе господарем. У своєму колі, навіть у сім'ї, він не приховував, що наступним буде Хрущов. І сучасні жерці культу Жукова не приховують: він мав намір довести до кінця лінію ХХ з'їзду КПРС, тобто викрити всіх злочинців. Але злочинцями були всі вожді партії - від Центрального Комітету до самих низів і околиць.

Довести до кінця лінію ХХ з'їзду означало тільки одне: Жуков мав намір змінити весь керівний шар, бо всі керівники були обрані Сталіном, усі були зав'язані з його владою кривавою круговою порукою.

Окрім, зрозуміло, великого стратега, який, як він заявляв, ніяких злочинів при Сталіні не вчинив.

Там же на пленумі ЦК КПРС Жукову було кинуто звинувачення: сам такий! Якщо покопатися в архівах, то під злочинними наказами можна знайти і твій підпис! На це стратег гордо відповів: «Копайте! Мого підпису ви там не знайдете!» А донькам своїм, дивлячись в очі, великий полководець твердо відповідав, що до репресій відношення не мав. Ніколи!

І захисники Жукова піднеслися: ось він у нас який чистенький! Просто святий!

Заперечимо: якщо злочинець заперечує провину, то з цього зовсім не випливає, що він чистий. Тим більше, що звинувачення йому кинули без доказів.

«Мого підпису не знайдете», - кричав Жуков у червні 1957 року, а в 1953 році скинув Берію за те, що той хотів припинити будівництво соціалізму в Східній Німеччині. Рецепт Жукова: тиснути народ танками, поки не зрозуміють переваг соціалістичного способу виробництва. Він страшенно хотів викрити злочини попереднього вождя: у Сталіна був поганий соціалізм, а в мене буде гарний! Соціалістичний експеримент буду продовжувати за будь-яку ціну і нікого з клітки не випущу!

25 лютого 1956 року в Москві закрився ХХ з'їзд КПРС, який нібито засудив культ особи Сталіна, а вже 9 березня Жуков віддав наказ про розстріл мирної демонстрації в Тбілісі. У листопаді того ж 1956 року стратег підписав наказ за всяку ціну поставити Угорщину на коліна. Заодно - і Польщу.