Різун Богданович - Беру свої слова назад

Жуков основ державної, військової та номенклатурної етики своїй молодій дружині не дав. І отримав заслужене стягнення: не буде твоїй дружині зайвого квитка, та й тобі нічого на нашій товкотнечі робити.

Жукову слід було подумати: а як би він сам на місці Брежнєва діяв, якби його від справ відривала якась дамочка, що вискочила за опального стратега?

Будь-хто зрозумів би, що дружина зробила, м'яко кажучи, необдуманий вчинок, на цьому і заспокоївся б.

А Жуков - у сльози.

Танки, як і іншу військову техніку, прийнято ділити на бойові, навчально-бойові та навчальні. Відповідно до цієї класифікації під час війни командир будь-якого рангу, крім бойової подруги, яка чекала в тилу, заводив на фронті навчально-бойову подругу. Їх ще називали ППД - похідно-польова дружина.

Жуков був нетерпимий до цього явища. І з ним рішуче і нещадно боровся.

«Цілком таємно.

Наказ

військам Ленінградського фронту

No 0055

м. Ленінград 22 вересня 1941

У штабах та на командних пунктах командирів дивізій, полків є багато жінок, під виглядом обслуговуючих, прикомандированих і т.п. Ряд командирів, утративши обличчя комуністів, просто співживають...

Наказую:

під відповідальність Військових Рад армій, командирів і комісарів окремих частин до 23.9.41 р. видалити зі штабів і командних пунктів усіх жінок. Обмежену кількість друкарок залишити тільки за погодженням з Особливим відділом.

Виконання донести 24.9.41.

Командувач Ленінградського фронту Герой Радянського Союзу генерал армії Жуков».

Цей наказ був вперше опублікований в журналі «Історія Петербурга» (2001. No 2. С. 87-88).

Тут же - ще один наказ No 0066 від 24 вересня. Мова про 8-у армію Ленінградського фронту: «У штабі армії, серед командирів частин і з'єднань розвинене пияцтво і розпуста».

Подібних документів і свідчень нещадної боротьби великого стратега за моральну чистоту командирів-комуністів будь-який бажаючий може знайти скільки завгодно. Але...

Але сам стратег встояти не міг.

Ще в 1928 році спливла справа про двошлюбність командира полку Жукова. Майже одночасно в нього з'явилися відразу дві доньки. Олександра Зуйкова народила йому Еру, а Марія Волохова — Маргариту.

Після цього було багато всяких цяток на мундирі великого. А на війні він розгулявся. Не обійшлося без похідних борделів, які утримували для стратега завзяті підлеглі під прикриттям медсанбатів, польових госпіталів і вузлів зв'язку.

А крім цього, була у нього ще й постійна ППД - Лідія Володимирівна Захарова. Військове звання - старший лейтенант, посада - особиста медсестра Жукова. Геній військового мистецтва бував на багатьох фронтах. І якщо йому погано, то завжди і скрізь йому могли негайно надати допомогу найбільш кваліфіковані лікарі. Але цього йому було мало. За ним, здоровим чоловіком, всю війну невідступно слідувала персональна медсестра.

Офіцерського звання медичній сестрі не належало. Офіцерське звання могли надати лише лікарю. Найбільше, на що могла розраховувати старша хірургічна сестра евакуаційного госпіталю, - погони старшини. А звичайна медсестра могла бути сержантом. Але Жукову на закони начхати. Свою ППД він провів у офіцери. І всю обвішав орденами. Газета «СМ Сегодня» (21-27 лютого 1997 року) помістила фотографію старшого лейтенанта Л.В. Захарової. На її грудях десять (!) бойових нагород. Медаль «За бойові заслуги» (в народі - «За статеві послуги») зрозуміла. Це стандартна винагорода для ППД. Але за що на її грудях орден Червоної Зірки? І Червоного Прапора?

У серпні 1941 року п'ять танків КВ під командуванням старшого лейтенанта З.Г. Колобанова на Лужському шосе протягом місяця стримували натиск німецьких танків. (До речі, до появи Жукова.) 19 серпня Колобанов, діючи із засідки, підбив спочатку головний танк німецької колони, потім - останній. Праворуч і ліворуч від дороги - болото. Колона виявилася замкненою, і Колобанов почав розстрілювати німецькі танки по одному. Їх виявилося 22. А всього групою Колобанова було знищено 43 німецьких танки. Величезну роботу провів незалежний дослідник Даніял Ібрагімов. Він знайшов свідків і документи. Подвиг танкістів Колобанова в даний час підтверджено за російськими й німецькими архівами, вписаний в офіційну історію Ленінградського військового округу, в Гатчині поставлений на п'єдестал танк КВ, на постаменті - ім'я Зіновія Григоровича Колобанова.

За цей подвиг навідник командирського танка старший сержант А.М. Усов отримав орден Леніна, сам Колобанов - орден Червоного Прапора, всі інші учасники бою - ордени Червоної Зірки.