Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

Згідно з легендою, Рим було засновано 21 квітня 753 року до н. е. Відтак два з половиною століття ним правили етруські царі, доки близько 509 р. до н. е. не відбулося повстання, внаслідок якого Тарквіній Гордий втратив трон і було засновано республіку. За достовірність багатьох історичних деталей цього періоду ручатися важко, оскільки їх було записано із запізненням у кілька століть. Тому до міфів про римських героїв треба ставитися зі часткою розумного скептицизму. Одна з подій, про яку Фалкс успішно забув, — те, що Рим був, найімовірніше, захоплений Порсеною, царем сусіднього міста Клузія. Правдивими є ці легенди чи ні, нам достеменно невідомо, та римляни охоче їх переказували, позаяк відчували себе спадкоємцями світосприйняття, яке дозволило Римові підкорити багато навколишніх міст і народів і поступово встановити своє панування спочатку в Лації, території безпосередньо навкруги Рима, а потім і далі — на всьому Апеннінському півострові.

Завоювання Італії було лише початком. На момент падіння республіканського ладу у 27 р. до н. е., коли прийомний син Юлія Цезаря Октавіан зробився першим імператором (відомий під іменем Августа), Рим уже контролював територію від Ла-Маншу до Чорного моря та від Північної Африки до Сирії. Населення імперії становило близько 60 чи 70 мільйонів жителів, вона займала територію у 20 разів більшу за сучасну Велику Британію. За будь-якими мірками, а тим більше за мірками доіндустріального суспільства, то була величезна держава.

За успіхом прийшло й багатство. Могутній потік грошей, влади та людей до Рима радикально трансформував те, що починалось як традиційне аграрне суспільство. Імператори могли витрачати гігантські суми на будівництво, масштабні публічні розваги, роздачу безкоштовної їжі та загальнодоступні заклади дозвілля на кшталт гігантських імператорських лазень — терм (найкращим зразком із усіх, що збереглися дотепер, вважають терми Каракалли [10] Терми Каракалли — бані імператора Каракалли в Римі, офіційно іменовані Антоніновими. Були розташовані біля Аппієвої дороги, за Капенськими воротами, між Авентіном і Целієм. ). Змінилося й уявлення про те, що означає бути римлянином. Тепер Римові довелося вчитися користуватися цією новою розкішшю й дозвіллям так, щоб не заподіяти шкоди воїнському ідеалові, якому імперія завдячувала своїм створенням. Іноді балансувати було непросто. Чимало традиціоналістів категорично засуджували та ганьбили «розніженість» римського суспільства. Та більшості, судячи з усього, подобалося насолоджуватися плодами успіху, коли та де тільки це було можливо. Оповіді про таких героїв, як Гай Муцій Сцевола («Лівша») та Луцій Юній Брут (абсолютний зразок батьківської любові й суворості), вже не тільки надихали, але тією ж мірою і жахали.

Легенда про Гая Муція відома з «Історії Рима» Тита Лівія (1.2.12–1.2.13), а оповідь про Горація (Коклеса) — із «Історії» Полібія (6.64–6.65). Лівій (2.3) описує участь Брута у страті двох своїх синів. Розповідь Фалкса про успіхи раба, що його він називає «фермером», базується на написі CIL II.600. Визначення благочестя подано за Цицероном («Про підбір матеріалу», 2.22.66). Стандартно збіднений перелік чеснот, якими жінка могла володіти або мала шанс виявити, дослівно взятий із надгробного напису CIL 6.10230. Перелік того, чим Фалкс завдячує батькові, базується на аналогічному переліку з Горація («Сатири», 1.6.65–1.6.88). Перелік злочинів, приписуваних імператорові Клавдію, можна прочитати в Сенеки в сатиричному описі суду, що відбувається на Олімпі над обожненим імператором за його погані вчинки («Про перетворення божественного Клавдія на гарбуз»). Вергілій вводить опис унікальних рис римлян до своєї знаменитої «Енеїди» (6.847–6.853), а Сенека («Про провидіння», 4) аргументує необхідність негараздів як умови повноти життя. Сам же він, що просив, те й отримав: йому довелося накласти на себе руки за правління імператора Нерона, чиїм наставником він колись був.

Тільки навчившись думати як римлянин, ви зможете почати жити, як це робимо ми. Успіх Рима коріниться в його військових звитягах. Обов’язковою умовою будь-якої перемоги та військової звитяги є дисципліна. Тому, перш за все, якщо ви хочете вивищитися над своїм варварським життям, виробіть у собі міцний внутрішній стрижень.