Ари Турунен - Забуті історії міст - як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Революційним уявленням Анаксимандра було те, що події у природі слідують законному порядкові, тобто існує закон природи. Фон Врігт уважає, що подібні думки не можна відкидати, називаючи їх поетичним виразом пустих спекуляцій іонійського ідеаліста. На думку фон Врігта, вже той факт, що ми постійно вживаємо одне й те саме слово «закон» для позначення двох настільки різних речей, як закони природи та норми суспільства, показує, наскільки глибоко вкоріненим є «юридичне» розуміння природи.

Природа може бути суворою, але ніякий природний закон не обґрунтовує права на кращі умови для «вищих» за походженням. Потреба рівноправності була природною для містян, зацікавлених у ринкових відносинах. У суспільствах, побудованих на торгівлі та майстерності, важко сприймають суспільний клас із привілеями. Можна сказати, що купці Мілета підтримували ідеологію, яку пізніше стали називати лібералізмом: підприємництво вільної ринкової економіки, свободу пересування та вільний обмін думками.

Іонійські міста прагнули всіма способами сприяти розвиткові мирних відносин із сусідами. Іонія не входила до складу великих держав, що зазвичай ворогують між собою. Отже, ресурси не витрачалися на війни, а спрямовувалися на торгівлю, дипломатію та філософію. У сфері дипломатії Мілет був надзвичайно успішним. Тут заснували союз із іншими іонійськими містами. Обмін знаннями із сусідніми державами був фундаментом для розвитку торгівлі та культури.

Погляду тих, хто відпочиває на острові Самос, відкривається гора Мікале, що височіє на узбережжі Туреччини. Острів відділяє від гори лише пролив Мікале, менш ніж два кілометри завширшки. Біля підніжжя гори Мікале був Паніоніон, де після збору врожаю іонійці обговорювали важливі питання. Це було присвячене Посейдонові святилище, розташоване на відстані близько ста кілометрів од Смірни, на південь від сучасного міста Ізмір. Паніоніон був також першим у світі союзом між державами. Тут добре піклувалися про офіційних делегатів, яких називали глядачами, теорами . Це, власне, було раннє значення слова «теоретик». У слів теорія та театр спільне твірне слово theorein , що вказує на представлення та діяльність на показ. Теоретик ( теор ) дивився різні театральні вистави та брав участь у семінарах і звітував про побачене своєму правителеві.

Для презентації та продажу власної продукції до Паніоніону прибували також митці, лектори та землероби. Паніоніон був своєрідним поєднанням конференції, художньої та сільськогосподарської виставок. Можна припустити, що це був попередник Європейського союзу, але, на відміну від нього, не такий бюрократичний і помпезний. У Паніоніоні не тиражували беззмістовних заяв — він був місцем активної діяльності та взаємовпливу.

Відносини Мілета з іншими сусідніми державами також були відносно гарними. Коли інші іонійські міста потрапили під ярмо Лідії, тиран Мілета Фрасибул уклав союз із царем Лідії Аліаттом з метою завершення війни. За свідченням автора твору «Історія» Геродота, союз був надзвичайно вигідним для Мілета. Водночас Мілет зберіг свою незалежність, на відміну від більшості інших міст Іонії. Незалежне положення Мілета зберігалося також за часів сина та наступника Аліатта царя Креза (560—546 до н. е.). Коли цар Персії Кир завоював Лідію, Мілету знову пощастило зберегти гарні відносини з новими сусідами. Він був єдиним містом Іонії, з яким Кир був готовий укласти угоду.

Фрасибул налагодив також дружні відносини з Єгиптом. У 620 р. до н. е. мілетці заснували торгове місце у Навкратісі, розташованому в дельті Нілу. Найімовірніше, це відбулося завдяки домовленості між Фрасибулом і фараоном Нехо, що правив Єгиптом у 610—595 рр. до н. е. Мілетці заснували сорок колоній на узбережжі Чорного, Мармурового морів та в Єгипті. Товари з Африки й Аравії отримували з Навкратіса. У колоніях на Чорному морі ловили тунця, а в Борисфені (сучасна ріка Дніпро, що впадає в Чорне море) — осетрів. У гирлі ріки можна було легко добувати сіль, тому солена риба стала важливим товаром. Немає свідчень про те, що Мілет був центром работоргівлі, проте торгові кораблі, очевидно, привозили також рабів.

У колоніях видобували метали, зокрема, залізо, срібло та золото. Страбон, грецький географ початку нашої ери, зазначає, що золото намивали у річці Фасіс коритами та шкурами. Ріка Фасіс протікає у Грузії і зараз відома під назвою Ріоні. За легендою, Ясон та аргонавти також піднімалися по цій річці. Згідно з античною міфологією, перед початком Троянської війни Ясон разом зі своїм загоном подорожував на північ на кораблі Арго. Страбон припускає, що легенда про пошуки золотого руна Ясоном та аргонавтами могла походити від торгових подорожей мілетців до Чорного моря, де вони бачили місцевих видобувачів золота.