Віктор Горобець - Князі і гетьмани усієї Русі. «Через шаблю маєм право». Злети і падіння козацької держави 1648—1783 років

Отримавши завдяки тиску варшавського двору звільнення, Ян Казимир виїхав до Італії, де, незважаючи на заборону Владислава IV, вступив до ордену єзуїтів. Утім, уже за два роки, розчарувавшись у діяльності останніх, припинив своє членство в ордені. У травні 1646 р. в житті Яна Казимира стався черговий кардинальний поворот: Папа Римський Інокентій X, попри відсутність належних підстав, висвятив його на кардинала. Проте за деякий час королевич спровокував конфлікт з Римською курією, проголосивши себе прибічником Франції й особисто кардинала Мазаріні та перевдягнувшись у військовий стрій, зі шпагою при боці, прибув до Польщі. Коли ж наступного року помер малолітній син короля Владислава IV, Яна Казимира було проголошено офіційним спадкоємцем старшого брата на дідичний королівський трон у Швеції (Владислав Ваза номінально залишався шведським королем, хоч правив шведським королівством інший монарх), а також — ймовірним кандидатом на виборну корону польську. Після цього Ян Казимир склав перед Інокентієм X кардинальський сан.

Кароль Фердинанд був молодший від Яна Казимира на чотири роки. Завдяки підтримці імператора Священної Римської імперії Фердинанд II Габсбург 3 травня 1625 р. був номінований на кардинала ординаційного Вроцлавського у віці... 12 років. Попри очевидні порушення канонічного права в жовтні того ж року отримав підтвердження своїй номінації від Папи Римського Урбана VIII. За роки королювання батька, а згодом і старшого брата, як і Ян Казимир, мало цікавився політикою, не прагнув до здобуття світських титулів і посад. Так само не надто переймався й справами управління біскупством, передоручивши це заняття іншим особам.

Погодившись по смерті Владислава IV висунути свою кандидатуру на королівські вибори, Фердинанд в основу своєї політичної програми поклав засади політики жорсткої руки. Особливо це стосується справи погамування козацького повстання, що вирувало в Україні. Завдяки цьому отримав підтримку з боку князя Яреми Вишневецького та шляхти, що в результаті козацького виступу втратила свої маєтності в Україні. Мав за собою також підтримку двох третин сенаторів Речі Посполитої та більшості римо-католицьких біскупів. Натомість проти його кандидатури рішуче виступали протестанти, які небезпідставно побоювались посилення контрреформаційних заходів у державі в разі сходження на трон Кароля Фердинанда Вази. Лідери литовських кальвіністів князі Януш і Богуслав Радзивілли навіть погрожували розірванням унії, проголошеної 1569 р. в Любліні, якщо шляхта проголосує за кандидатуру молодшого з Ваз.

Обидва з молодших синів Зиґмунда III мали приблизно однакову підтримку в Речі Посполитій. І за такої ситуації чи не вирішальним став голос Богдана Хмельницького, котрий висловився на користь Яна Казимира. Чим керувався Богдан у своєму виборі? Насамперед за спиною Яна Казимира стояв коронний канцлер Єжи Оссолінський, котрий перед тим зарекомендував себе прибічником політичного розв'язання конфлікту з українським козацтвом. Кандидатуру ж Кароля Фердинанда, як уже зазначалося, підтримувала «партія війни », очолювана князями Вишневецьким і Заславським. Крім того, молодший брат перебував під впливом єзуїтів, і від нього навряд чи можна було сподіватися проведення виваженої політики щодо вирішення релігійної проблеми.

За таких обставин 5 листопада 1648 р., тобто одночасно з початком облоги Замостя, Хмельницький виряджає до Варшави посольство на елекційний сейм з листами до Яна Казимира та сенаторів із загалом доволі скромними політичними вимогами. Вони, зокрема, обумовлювали гарантування королем і Річчю Посполитою відновлення козацьких прав і привілеїв, ліквідованих «Ординацією» 1638 р. Крім того, виділення козацтву території, що мала перебувати під його безпосереднім управлінням, поза контролем старостинської адміністрації та за умови повного виведення звідти кварцяних військ, надання дозволу на організації морських виправ козацтва, а також зрівняння козаків у правах зі шляхтою щодо повного самоврядування та непідлеглості владі коронних гетьманів, а лишень одного короля.

Зважаючи на той акомпанемент, який супроводжував похід Хмельницького на чолі потужної армії під Замостя, не почути його слова при обранні нового короля було практично неможливо. Отож, 17 листопада Яна Казимира було проголошено новим королем.

А перед тим, ще 14 листопада, тобто того дня, коли переконався у власній перемозі, Ян Казимир вислав до Хмельницького свого секретаря Якуба Смяровського з повідомленням про свою готовність прийняти всі висунуті гетьманом вимоги. Скликана 19 листопада гетьманом старшинська, а згодом загальна рада, або Чорна, висловилася за припинення облоги Замостя, визнання влади Яна Казимира та повернення на Подніпров'я.