Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

• Значна частина Луганська вже перейшла під контроль сил АТО.

Про це під час брифінгу повідомив речник Інформцентру РНБО Андрій Лисенко . Він зазначив, що бойові дії в містах Луганську і Донецьку для українських військових ускладнюються застосуванням терористами важкого озброєння. Однак, як наголосив Лисенко, значна частина Луганська перейшла під контроль сил АТО.

• Луганські бойовики збили штурмовик збройних сил України Су-25.

Це в ефірі каналу 112 заявив речник РНБО Андрій Лисенко.

Він заявив, що літак збили під час виконання бойового завдання.

Він впав, члени екіпажу загинули

• Батальйон «Донбас» та сили збройних сил в Іловайську відбили танкову контратаку терористів та знищили кілька танків та мінометів. Про це повідомляє прес-служба батальйону .

У «Донбасі» запевняють, що дві третіх міста контролюється силами АТО.

• Максим Музика, Андрій Пальваль, Сергій Потєхін «Савур-Могила. Військові щоденники»

21 і 22 серпня. «Та я тебе заразза панікерство розстріляю!» — і падіння неба

Війна — це не боротьба. Війна, як і мир, — цетаке життя, тільки гірше. Значно гірше. Війна у нас асоціюється з подвигами і героїзмом. Так, напевне, це так. Там є багато мож-

ливостей проявитися нашій істинній звірячій сутності без того, що ми самі про себе понавигадували. Але справжні подвиги — це не той героїзм, до якого ми звикли з фільмів про Чапаєва чи про козаків, що скачуть із завзятістю на конях, рубаючи шаблею ворога. Це, звичайно, красиво виглядає на екрані. В житті ж подвиг — це коли ти, ковтаючи пил, без надії на перемогу, зібравши останні сили і дух в кулак, виконуєш своє завдання. Про Мересьєва я повірю: це ближче до правди.

Героїзм — це нормальні люди в ненормальних умовах. Я таких там бачив, і не одного. Цікаво, що навіть серед них деякі виділялися, як, наприклад, Темур Юлдашев («Тренер»). Його сили вистачало не лише на себе, але й на інших.

За ці два дні я пам’ятаю основні події із тих, які торкнулися особисто мене, і послідовність того, що відбувалося. Але не пам’ятаю конкретно, що було 21-го, а що 22-го. Вірніше, впевнений, що розмова із «Сумраком» була 21-го. Але подальший обстріл і падіння стели... Було воно в той самий день чи у наступний? Тому я вирішив об’єднати два дні в одну главу, не уточнюючи числа.

Ранок. Ми, як і раніше, були одні. На заході, кілометрах в семи від нас, піднімався стовп диму від БМП, що горіла. Хтось сказав, що вона йшла до нас, та не дійшла. «Сумрак» обходив позиції і запитував, чи все в порядку. Це було щось на зразок ритуалу. Хлопці, котрі тепер розміщувалися там, де були коригувальники, вивчали топографічну карту, яка після них залишилася. Тепер їм належало коригувати вогонь. Артилерія вже була в зоні досяжності, і з ними можна було зв’язатися по мобільному. «Сокіл» і «Лис» поруч зі мною теж вивчали карту, літери і номери квадратів. Коли я дістався до карти, мені було цікаво подивитися, де ж ця Шайтан-Гора знаходиться і що є навколо нас. Тепер я знав, що на півночі, на горизонті, перед нами — Торез, Сніжне і Первомайський. Розібрався нарешті, де Мануйлівка, а де Степанівка. Все ж якось зненацька сюди приїхав, навіть місцевість не вивчив. Негоже. Тепер потрібно було надолужувати.

Ранок був спокійним, сепари, видно, самі любили поспати.

Я фотографував краєвиди на свій телефон НТС. Попросив «Лиса» сфотографувати мене на фоні побитої вибухами стели. Не втримався від того, щоб зробити кілька постановочних кадрів у йогівських асанах: вирахабрасані, врикшасані, ардха падмасані.

Думав, буде на пам’ять — коли б я ще посидів у напівлотосі на Савур-Могилі. Ми з «Лисом» дивилися на стелу і дійшли згоди, що так пам’ятник став кращим — похмурий, гнітючий, напівзруйнований. Саме так і повинен виглядати пам’ятник війні, щоб у нових поколінь не було ілюзій щодо неї як до чогось хорошого, пригодницько-героїчного.

Сам я думав, що ось-ось дадуть команду на прорив і потрібно бути готовим. А якщо не дають, то лише тому, що збираються до нас пробитися. А у цьому випадку покидати висоту не можна. Щоб її взяти, поклали людей. І якщо доведеться знову брати, то це більші втрати, ніж при утриманні...

Через годину мене покликав «Сумрак». Відбулась приблизно така розмова.

— «Шамане», ти шо, падло, тут людей каламутиш? А я все дивлюся: з картою ходиш, то з одним поговориш, то з іншим. Та я тебе зараз за панікерство розстріляю.

Я не думав, що він серйозно, швидше фігурний зворот, але хто його знає. Люди нервові, обстановка бойова. Пожежу потрібно було гасити, слід було якось пояснити.