Геродот - Історії в дев'яти книгах. КнигаVIII - Уранія

72. Елліни, які прийшли всім гуртом на Істм для допомоги, були такі: лакедемонці, всі аркадяни, елейці, корінфяни, сікіонці, епідаврійці, флеясійці, тройзенці і герміонці. Вони поспішили на допомогу і трусилися від страху за Елладу, яка наражається на небезпеку, а інших пелопон-несців це не обходило, хоч уже закінчилися олімпійські і карнейські свята.
73. Сім народів мешкає на Пелопоннесі. З них двоє – автохтони і тепер вони перебувають там, де мешкали і за давніх часів: аркадяни(1) та кінурійці. Один народ, а саме ахейський народ (2), якщо він не виселився з Пелопоннесу, проте виселився з своєї країни і мешкає в чужій землі. Інші народи, з семи – чотири, прибули з інших країв, дорійці, етолій-ці, дріопи і лемносці. Дорійці мають багато і значних міст, етолійці – лише одне, Еліду, дріопи – Герміону і Асіну, що розташована поблизу лаконської Кардаміли, а лемносці мають усі міста парореатів (3). Кінурійці, будучи автохтонами, очевидно, є іонійцями і вони єдині з них на Пелопоннесі, але підпали під владу аргосців і з часом змішалися з дорійцями. Це орнеати (4) та їхні сусіди. Із інших семи народів решта міст, крім тих, що я назвав, залишилися найтральними, а якщо сказати правду, залишаючись нейтральними, перейшли на бік мідійців (5).
74. Отже, елліни, які були на Істмі, були зайняті цією справою, бо тепер, хоч як там було, вони не сподівалися досягти з своїм флотом якогось значного успіху. Хоча ті, що були на Саламіні, мали відомості про це, все одно вони побоювалися не стільки за себе, скільки за Пелопоннес. До певного часу вони підходили один до одного і потай розмовляли між собою, не розуміючи цю страшну необачність Еврібіада. Проте нарешті їхнє незадоволення вийшло назовні. Коли зібралася нова нарада, там ішлося саме про це питання. Одні наполягали на тому, що треба відпливти до Пелопоннесу і вступити в морський бій за Пелопоннес, а не залишатися тут і воювати за країну, якою володіє ворог, проте афіняни, егінці та мегарці, навпаки, наполягали на тому, щоб залишатися тут і воювати.
75. Коли Фемістокл побачив, що починає переважати думка пело-поннесців, він потай покинув нараду і послав до табору мідійців одну людину на човні, якій дав указання про те, що їй треба сказати. Ця людина звалася Сікінн і була рабом Фемістокла і вихованцем його дітей. Пізніше її, після тих подій, Фемістокл зробив громадянином Теспій, бо теспійці приймали до себе нових громадян, і зробив його також багатим(1). Тоді цей Сікінн поплив на човні і сказав стратегам варварів: «Мене послав стратег афінян таємно від інших еллінів (бо він прихильно ставиться до Царя і воліє краще, щоб перемогли ви, а не елліни), щоб я вас повідомив, що перелякані елліни мають намір уже тепер тікати і ось вам щасливий випадок учинити найкращий подвиг на світі, не давши їм змоги повтікати (2). Адже і між ними нема згоди і вони не спроможуться вчинити вам опір і ви побачите, як вони зіткнуться один із одним під час морського бою, ті, що на вашому боці і ті, що проти вас». Таке дав він їм повідомлення і відійшов.
76. Варвари повірили його повідомленню і насамперед висадили багатьох персів на Псітталію(1), острівець між Саламіном і суходолом. Коли настала північ, вони почали шикувати кораблі західного флангу півколом супроти саламінського берега, до якого приєдналися кораблі з Кеосу і з Кіносури так, що вони заповнили собою всю протоку аж до Муніхії(2). Головною метою цього пересування кораблів було не дати еллінам можливості тікати і щоб вони, замкнені біля Сала-міну, відшкодували поразку мідійського флоту при Артемісії. Перси висадилися на острівці, що називається Псітталея, для того, щоб коли відбудеться морська битва, море викине на берег людей і уламки кораблів (бо острів лежить саме в протоці, де мала відбутися битва) і в такий спосіб вони могли б урятувати своїх і повбивати ворогів. Вони виконали ці пересування без ніякого шуму, щоб їх не помітили супротивники. Отже, тієї ночі вони зовсім не спали, але займалися цими підготуваннями.
77. Що оракули бувають неправдивими, я цього не припускаю, бо вони промовляють так ясно і я не маю наміру їх спростовувати, коли зважаю на наступне:
«Скоро на берег священний богині із луком блискучим
Міст корабельний зведуть аж туди, де морська Кіносура.
Ті, що Афіни спалили, плекаючи марні надії.
Діка загубить міцного невтримної сина Гордині,
Кора жахного, того, що хотів би ввесь світ проковтнути,
Мідь настромиться на мідь і кров'ю Арей безпощаднийЧитать дальше