Владимир Сядро - 1000 фактів про Україну

Кадр з фільму «Тіні забутих предків»

У низці найпоетичніших творів українського кіно є і талановиті фільми Юрія Іллєнка: «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою». Остання картина з успіхом пройшла у Токіо, Монреалі, Парижі та Нью-Йорку, але була практично невідома в Україні, і тільки після здобуття незалежності отримала визнання і на батьківщині.

Яскраво виражений національний характер мали усі герої, створені у кінематографі видатним актором Іваном Миколайчуком (1941–1987). Усю душу він вклав у роль Тараса Шевченка у фільмі «Сон» (1964 р.), неперевершено зіграв у «Кам’яному хресті», «Захарі Беркуті» та «Білому птахові з чорною ознакою». Успішним режисерським дебютом Миколайчука стала картина «Вавилон ХХ», в якій він був також співавтором сценарію та виконавцем головної ролі. Та його мистецтво не вписувалося у рамки соцреалізму, а національна свідомість актора дратувала владу. Тільки після смерті за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва його було нагороджено Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Найбільш самобутнього й талановитого українського кіноактора, режисера та сценариста Леоніда Бикова (1928–1979) і досі шанують глядачі. У його фільмах «В бій ідуть тільки „старики“» і «Ати-бати, йшли солдати» відобразилася душа актора, про яку одного разу сказали, що вона «як окраєць хліба, хоч до рани прикладай». Вони насичені добротою та світлом. Останній свій фільм «Прибулець» Биков хотів присвятити боротьбі з лицемірством та байдужістю. Однак трагічна загибель у автокатастрофі не дозволила цьому задуму здійснитися. Пам’яті цієї надзвичайної людини і талановитого художника присвячено фільм «…Той, якого любили усі». Його іменем названо одну з малих планет та два літаки – Су-27 та МіГ-29, на бортах яких написано «Маестро Леонід Биков». На них і досі літають найкращі екіпажі України.

Відомий режисер Роман Балаян завжди знімав кіно «поза часом», ніколи не намагався вписатися у жорсткі ідеологічні рамки «епохи застою» і тому увійшов у плеяду культових режисерів. Досі актуальними лишаються зняті ним у різні роки фільми «Польоти уві сні та наяву», «Бережи мене, мій талісмане» та «Світла ніч», відзначені призами на різноманітних міжнародних фестивалях.

Фільми Кіри Муратової, режисера Одеської кіностудії, мають своєрідний стиль, який вгадується одразу. Коли дивишся такі її фільми, як «Короткі зустрічі», «Астенічний синдром», «Довгі проводжання», «Переміна долі», «Настроювач», незмінно виникає відчуття їх справжності, прориву до глибин психологічних станів людини. Нині навіть важко уявити, що така талановита людина у радянські часи роками сиділа без роботи, адже Держкіно УРСР виносило спеціальні постанови про заборону режисеру К. Муратовій знімати на українських кіностудіях.

Ім’я харків’янки Людмили Гурченко і по смерті належить до числа неповторних та всенародно шанованих акторів вітчизняного кіно. Анітрохи не поступалися її кінороботам і виступи на естраді. Поява молодої актриси на кіноекрані у комедії «Карнавальна ніч» була справді тріумфальною, а «Пісенька про п’ять хвилин», яку вона заспівала, стала популярною на усі часи. Та слідом за блискучим кінодебютом почався довгий період забуття. І тільки сильний та вольовий характер допоміг акторці вистояти та довести, що її талантові до снаги не тільки комедійні, але й драматичні ролі. Зіграні нею складні «життєві» ролі в «Старих стінах», «П’яти вечорах», «Сибіріаді», «Двадцяти днях без війни», «Польотах уві сні та наяву», «Прохіндіаді» та «Вокзалі для двох» стали свідченням багатогранності її таланту. Роки начебто і не позначилися на ній – та сама «осина талія», ефектне вбрання, височезні підбори… і безперервна робота в кіно, театрі, на естраді, за яку Л. Гурченко у 2000 році була нагороджена орденом «За заслуги перед Вітчизною».

Україна дала радянському кінематографу чимало талановитих акторів. Окрім уже згадуваних Ади Роговцевої, Л. Гурченко та Б. Ступки, слід згадати М. Гринька, М. Оляліна, К. Степанкова, Р. Недашковську, В. Заклунну, Л.Удовіченко, С. Тома, О. Сумську, О. Машну, В. Конкіна, Б. Брондукова, М. Криницину, Л. Кадочникову та багатьох інших.