Роже Гароді - Основоположні міфи ізраїльської політики

Потрібно також зазначити, що й інші "цілі" були додані до початкової обіцянки, зокрема, щодо незліченних нащадків і божественного благословення. Кожен оповідач привносив свої особливі правки до обіцянки. Яхвіст наполягав на незліченних зворотних діях щодо тих частин, де у Второзаконні йдеться, що володіння землями Ханаана і освячення на союз з Яхве маються на увазі в обітниці. Дослідження тлумачів дозволили встановити, що переробка даної кочівникам обітниці в "національну" повинна була відбутися до того, як уперше були записані розповіді про патріархів.

Яхвіст, якого можна вважати першим великим оповідачем (або скоріше видавцем оповідань) Старого завіту, жив в епоху Соломона. Отже, він був сучасником і свідком декількох десятиліть, коли обітниця, дана патріархам і перетлумачена у дусі Давида, здавалося, була виконана понад усякі очікування.

Пасаж із книги Буття 12/36 — один із ключових текстів для розуміння творіння Яхвиста. Відповідно до цього тексту, благословення Ізраїлю повинне бути увінчане благословенням всіх "племен земних" (адамах). Племена земних — це спочатку всі народи, що населяли разом з Ізраїлем Палестину і Трансіорданію.

Таким чином, ми не можемо стверджувати, що в той або інший момент в історії Бог постав перед історичною особистістю на ім'я Авраам і передав йому законне право володіння землею Ханаанською. З юридичної точки зору в нас немає ніякого дарчого акту за підписом "Бог", і в нас навіть немає причин думати, що сцени із книги Буття 17/1-8, 13/14-18 є відбиттям історичних подій.

Чи можна "додати актуальності" обітниці, даної патріархам? Якщо «то буде служити підтвердженням права на власність або виправданням політичних домагань, те, зрозуміло, немає.

Ніяка політика не має права привласнювати собі обітницю.

Не можна ніяким чином приєднатися до тих християн, які вважають старозавітну обітницю законним обґрунтуванням сучасних територіальних домагань держави Ізраїль".

Джерело: Всі ці тексти — уривки з виступів на прес-конференції, що відбулася 10 лютого 1975 року в Крє-Берар (Швейцарія) після колоквіуму з теологічній інтерпретації ізраїльсько-арабського конфлікту. Опубліковано в журналі "Етюд теоложік е реліжьєз" (Монпельє),1976, № 3.

Прес-конференція рабина Елмера Бергера, колишнього голови "Ліги за юдаїзм” у США:

"Неприпустимо для кого б те не було претендувати, начебто сучасне зміцнення держави Ізраїль — це виконання біблійних пророцтв і, отже, будь-які дії ізраїльтян, спрямовані на створення та збереження їхньої держави, заздалегідь схвалені Богом.

Сучасна політика Ізраїлю знищила або, щонайменше, затьмарила духовне значення Ізраїлю.

Пропоную дослідити два основних елементи пророчої традиції.

а) Насамперед, коли пророки закликали до відновлення Сіону, вони мали на увазі не землю, священну саму по собі. Абсолютним і безсумнівним критерієм пророчої концепції Спокути було відновлення Союзу з Богом, порушеного царем і його народом.

Пророк Михей говорить про це абсолютно ясно: " Слухайте ж, голови Якова та князі дому Ізраїля!.. ви ненавидите добре і любите зле… ви, що будуєте Сіон кров'ю і Єрусалим — неправдою… Сіон розораний буде, як поле, і Єрусалим стане купою руїн, гора ж, де храм, — горою, вкритою лісом." (Михей, III, 1-12).

Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле, а Єрусалим стане звалищем, гора ж, де храм, — горою, вкритою лісом.

Сіон священний лише в тому випадку, якщо там панує Закон Божий. І це не означає, що всякий закон, виданий у Єрусалимі, священний.

б) Це не просто земля, що залежить від дотримання вірності Союзу: до народу, що знову оселився в Сіоні, пред'являються ті ж самі вимоги справедливості, праведності і вірності Союзу з Богом.

Сіону не можна досягти, опираючись на договори, союзи, військову силу або на військову ієрархію, що прагне панування над сусідами Ізраїлю.

…Пророча традиція ясно показує, що святість землі не залежить від її ґрунту та від її народу, від одного його присутності на цій території.

Священний і гідний Сіону лише божественний Союз, що виражається в поведінці народу, який вступив у цей Союз.

Сучасна держава Ізраїль не має ніякого права заявляти, начебто вона виконує божественний проект месіанської ери.