Роже Гароді: Основоположні міфи ізраїльської політики

Від Шарона до рабина Меїра Кахане це прообраз поводження сіоністів стосовно палестинців.

Хіба не шляхом Ісуса Навина йшов Менахем Бегін, коли 9 квітня 1948 року 254 жителі села Деір-Ясина — чоловіки, жінки та діти — були винищені його збройною групою Іргун, щоб навести на беззбройних арабів жах і звернути їх у втечу?

Джерело: М. Бегін. Повстання: історія Іргуна. Альбатрос, 1978, с. 200.

Він закликав жидів "не тільки вигнати арабів, але й заволодіти всією Палестиною".

Хіба не шлях Ісуса Навина позначив Моше Дайян:

"Якщо в нас є Біблія, і якщо ми вважаємо себе народом Біблії, ми повинні володіти всіма біблійними землями".

Джерело: "Джерусапем пост", 10 серпня 1967 р.

Хіба не шлях Ісуса Навина вказав Порам Бен-Порат у великій ізраїльській газеті "Єдіот Ахронот" 14 липня 1972 року:

"Немає сіонізму та колонізації Жидівської держави без усунення арабів і експропріації їхніх земель".

Що стосується засобів цього відібрання земель, то їх назвав Рабин, коли був головнокомандуючим на окупованих територіях: ламати руки учасникам Інтифади, що кидають камені.

Якою є реакція талмудичних шкіл Ізраїлю? Просування до влади одного їх тих, хто несе пряму відповідальність за різанину в Сабрі і Шатілі, генерала Рафаїла Ейтана, який вимагає посилення існуючих жидівських поселень.

Буквальне прочитання Біблії веде до таких же масових убивств, як у часи Ісуса Навина.

"Пуританські поселенці в Америці, влаштовуючи полювання на індіанців, щоб заволодіти їхніми землями, посилалися на Ісуса Навина та на "священне винищування" амалекітян і філістимлян".

Джерело: Г. Нельсон. Пуритани Массачусетса. Юдаїзм, т. XVI, № 2,1967.

Натхнений тією же впевненістю, доктор Барух Гольдштейн, поселенець американського походження з Кірьят-Гарба (ізраїльське місто-поселення на Західному березі річки Йордан — Цізіорданії), розстріляв більше п'ятдесятьох палестинців під час молитви в гробниці Патріархів. Член фундаменталістського угруповання, заснованого під заступництвом Аріеля Шарона (який організував різанину в Сабрі і Шатілі і був нагороджений за свій злочин постом міністра житлового будівництва, уповноваженого розвивати поселення на окупованих територіях), Барух Гольдштейн є сьогодні предметом самого справжнього культу з боку фундаменталістів, які прикрашають квітами та цілують його могилу, тому що він строго зберігав вірність традиції Ісуса Навина, яка знищила всі народи Ханаану, щоб заволодіти їхніми землями.

Ця "етнічна зачистка", що стала систематичною в сьогоднішній державі Ізраїль, випливає із принципу етнічної чистоти, що забороняє змішання жидівської крові з "нечистою кров'ю" інших народів.

Згідно Повторенням закону (VII, в), "богообраний народ" не повинен змішуватися з іншими: "І не вступай з ними в споріднення: дочки своєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого"(VII, 3).

Цей "апартеїд" — єдиний спосіб перешкодити забрудненню раси, вибраної Богом, віра, що зв'язує його з ним.

Це відокремлення від інших залишається законом. У своїй книзі "Талмуд" (Париж, 1986, с. 104) рабинКоен пише: "Населення світу можна розділити на Ізраїль і всіх інші нації, разом узяті. Ізраїль — богообраний народ: це основна догма". Після повернення з вигнання Єздра і Неємія простежили за тим, щоб цей "апартеїд" був відновлений.

Єздра (IX, 2) плакався із приводу того, що "змішалося насіння святе (так!) з народами іноплемінними".Пінхас уклав змішаний шлюб — Єздра вимагає расового відбору та виключення: "Усі, хто взяв за себе дружин іноплемінних, нехай відішлють їх, дружин і дітей"(X, 44). Неємія (XIII, 30) говорить жидам: "Очистив я їх від усього чужоземного".

Ця міксофобія і ця відмова від чужого виходить за чисто расові рамки. Якщо відмовляються від чужої крові внаслідок змішаних шлюбів, виходить, відмовляються й від чужої релігії, культури, способу життя.

Яхве вергає громами проти тих, хто відхиляється від істини, зрозуміло, єдино можливої. Софонія бореться проти чужоземних мод, Неємія — проти іноземних мов: "Я бачив юдеїв, які взяли собі дружин з ашдодянок, аммонітянок і моавітянок. І тому сини їх вполовину говорять ашдодської або мовою інших народів і не вміють розмовляти юдейською. Я зробив за це догану й проклинав їх і деяких із чоловіків бив, рвав їхнє волосся"(XIII, 23–25).

Порушників суворо засуджували. Ревекка, дружина Ісака і мати Якова, говорить: "Я життю не рада через дочок Хеттейських (тобто хетських жінок); якщо Яків візьме дружину з дочок Хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то до чого мені й життя?"(Буття, XXVII, 46). Батьки Самсона, обурені шлюбом їхнього сина з філістимлянкою, вигукнули: "Хіба немає жінок між дочками братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш брати дружину з необрізаних філістимлян?"(Суддів, XIV, 3).