Роже Гароді - Основоположні міфи ізраїльської політики

Спадкоємець Мойсея Ісус Навин систематично продовжував після завоювання Ханаана ту ж політику "етнічних чисток" за наказом Бога воїнств. "У той же день взяв Ісус Макед і вразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським. І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни; і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським..

З Ливни пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахиса і розташувався біля нього станом і воював проти нього; і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.

Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник].

І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього; і віддав його Господь у руки Ізраїля, і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.

І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Еглона до Хеврона і воювали проти нього…"

Джерело: Книга Ісуса Навина, X, 34–36.

І літанія продовжує перераховувати випадки "священного винищування", що мали місце в Цізіорданії.

Ми повинні у зв'язку із цими розповідями поставити два основних питання:

1. Про їхню відповідність історичній істині.

2. Про наслідки буквального наслідування цій захопленій політиці винищування.

Це спростовує археологія. Розкопки довели, що ізраїльтяни, які прийшли наприкінці XIII століття до н.е., не могли взяти Єрихон штурмом, тому що він був тоді ненаселений. Це місто бронзового століття було зруйноване близько 1550 року й пізніше покинуте. В XIV столітті воно було знову заселене, але менше: гончарні вироби цієї епохи знаходять у повторних похованнях, що використовувалися із бронзового століття, а в одному будинку знайдений глечик XIV століття. Ніщо не може бути віднесене до XIII століття. Немає будь-яких залишків укріплень кінця бронзового століття. Висновок пані К. М. Каньйон: неможливо зв'язувати руйнування Єрихона із приходом ізраїльтян наприкінці XIII століття до н.е.

Джерела: К. М. Кеньон. «Розкопки в Єрихоні». Лондон, 1957, с. 255–265; "Єрихон" у кн.: «Археологія і старозавітні дослідження». Оксфорд, 1967, с. 272–274. X. Дж. Франкен. «Тель ес-Султан і старозавітний Єрихон» в OTS 14 (1965), с. 189–200; М. Вейперт. «Назви ізраїльських племен»,

Те ж саме можна сказати про "взяття Гая":

"Із всіх оповідань про завоювання цей — найдетальніший; він не містить нічого чудесного і здається самим правдоподібним. На жаль, він спростовується археологією.

Розкопки в цьому місці здійсняли дві різні експедиції. Результати збіглися: Ет-Телль на початку бронзового століття був великим містом, назви якого ми не знаємо, і був зруйнований близько 2400 року до н.е. Він залишався в запустінні до 1200 року, коли на частині руїн виникло бідне, неукріплене поселення, що проіснувало до початку X століття до н.е., коли воно було остаточно покинуте. На момент приходу ізраїльтян не було міста Гая й не було царя Гаю, були лише руїни, вік яких — 1200 років".

Джерела: Отець де Во. Древня історія Ізраїлю. Париж, 1971, т. I, с. 565. Жюдіт Маркс-Кроз. Розкопки в Гаї (Ет-Телль). Париж, 1949, а також роботи Дж. А. Каллавея, починаючи з 1964 року.

Чому ж благочестивим жидам-фундаменталістам (тобто тим, хто дотримується буквального прочитання Біблії) не наслідувати приклад настільки шановних людей — як Мойсей і Ісус Навин?

Хіба не сказано в книзі Чисел, коли почалося завоювання Палестини (Ханаану): "І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста" (Числа, XXI, 3), а пізніше про аморреїв і їхнього царя: "І побили вони його і синів його, і увесь народ його аж так, що жодного не лишилося, і оволоділи землею його" (Числа, XXI, 35) .

Повторення Закону теж вимагає не тільки пограбування землі та вигнання корінних жителів, але і їхнього винищування: "Коли введе тебе Господь, Бог твій, на землю, на котру ти йдеш, щоб оволодіти нею, і вижене від тебе численні народи… котрі численніші і сильніші від тебе, і віддасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, повністю знищиш їх, не складай з ними заповіту і не щади їх"(VII, 1–2) , "і ти винищиш ім'я їх"(VII, 24).