Владимир Вятрович - Кухня антисемітизму від КГБ

Такою інформаційною роботою КГБ намагалося не тільки скомпрометувати український визвольний рух, але й позбавитися від його керівників. В інформаційному повідомленні КГБ УРСР на ім'я ЦК Компартії України від 7 жовтня 1969 року зазначалося: "Починаючи з 1966 року КГБ України проведено ряд заходів, в результаті яких чільник ЗЧ ОУН Стецько був викритий перед широкими колами єврейської громадськості як один із головних винуватців участі оунівців в акціях геноциду, проведених гітлерівцями".

Наступна інформація показує, яким чином діяли чекісти. "Від імені осіб єврейської національності, що мешкають у ФРН, обурених Стецьком, нами єврейською (іврит та ідиш) та англійською мовами підготовлено листівку, що закликає помститися Стецькові за тисячі невинних жертв геноциду". Емоційний, сповнений патріотичного пафосу заклик мав за мету штовхнути когось із євреїв на вбивство Ярослава Стецька.

"До якого часу, — читаємо у листівці, — ми будемо терпіти цього виродка? Невже серед євреїв, які так блискуче захищали свою Батьківщину, не знайдеться людини, яка в ім'я духу Жаботинського-Трумпельдорфа була б здатна всадити кулю в цю самозадоволену пику?.. Стежте за появою Стецька у Вашій країні, і в пам'ять про невинні жертви гітлерівсько-бандерівського терору будьте готові розрахуватися з ним".

Як свідчить звіт чекістів перед партією, листівки були надіслані в редакції єврейських друкованих органів в США, Англії, Франції, Ізраїлю і ФРН. Крім того, аби довести листівку до відома українських націоналістів, чотири примірники відправлено із Лондона, Нью-Йорка і Парижа в редакції бандерівських газет і журналів "Вісник" (США), "Визвольний шлях" (Великобританія) та "Шлях перемоги" (ФРН). Очевидно, чекісти знову намагалися скористатися рецептом 1926 року — шукали нового Шварцбарда, цього разу проти Ярослава Стецька.

На сьогодні в архівах виявлено лише окремі моменти провокаційної діяльності радянських спецслужб, спрямованої на загострення українсько-єврейських стосунків. Судячи з того, що інформацію про них взято з доповідних керівництва КГБ УРСР найвищому партійному керівництву (ЦК чи навіть особисто В. Щербицькому), цій провокаційній роботі надавалося першорядне значення. Робота над виявленням таких документів має тривати, і лише їх оприлюднення може спинити використання міфів, сконструйованих у минулому, в сьогоднішніх політичних іграх.

Спокуса скористатися такими міфами не дає спокою багатьом вітчизняним і закордонним політикам. Про це чудово написав Мойсей Фішбейн у статті "Єврейська карта в російських спецопераціях проти України". Тож кухня антисемітизму від КГБ діє далі: годує нас давно простроченими продуктами, готує за старими рецептами. Змінилася лише вивіска на ній. Та й то лише — перші дві букви.

Жовтень, 2010