Владимир Вятрович - Кухня антисемітизму від КГБ

Пошуки співробітництва продовжувалися і в еміграції. Про це читаємо в "Інформаційному повідомленні" КГБ УРСР до ЦК Компартії Української РСР від 31 травня 1968 року. "За даними, отриманими оперативним шляхом, — вказується у документі, — чільники сіоністських організацій Нью-Йорка намагаються встановити діловий контакт з українськими націоналістичними організаціями". В іншому повідомленні від 1980 року міститься розділ "Про спроби блокування оунівців з сіоністами". Тут ідеться про спільне спорудження українцями та євреями меморіального парку "Бабин Яр" у м. Денвер (Колорадо, США), в якому планувалося спорудити пам'ятник загиблим євреям та українцям — жертвам нацизму.

Ця акція, за інформацією КГБ, розглядалася її ініціаторами як "перший практичний крок до реалізації єврейсько-української угоди про співпрацю нібито прийнятої в 1979 році в Ізраїлі представниками "Всесвітнього єврейського конгресу" і УККА (Українського конгресового комітету Америки)". Документ завершується запевненнями, що "Комітетом держбезпеки республіки проводяться заходи з протидії спробам блокування українських націоналістів з сіоністами".

Саме для того, щоб унеможливити контакти між представниками українського та єврейського національних рухів, щоб убезпечитися від їх можливого переростання в активну співпрацю, радянські спецслужби проводили активну інформаційну чи, радше, дезінформаційну роботу.

Яскравим прикладом такої діяльності є розкручування легенди про нібито участь вояків батальйону "Нахтігаль" в антиєврейських акціях у Львові в 1941 році. Ця легенда 1959 року знову виринула в інформаційному просторі у 2007 році у зв'язку з присудженням головному командиру УПА Роману Шухевичузвання Героя України. В архіві СБУ віднайдено цілий масив документів, який чітко показує, як формувалася ця легенда, а також відображає механізм, яким користувалися чекісти для загострення українсько-єврейських стосунків.

Кампанія розпочалася 24 жовтня 1959 року з прес-конференції східнонімецького професора Альберта Нордена. Науковець зробив сенсаційне "відкриття" про те, що масові вбивства у Львові організували і провели українці, вояки спеціального батальйону "Нахтігаль".

Розпочалась активна робота зі збирання матеріалів і свідчень, які б дозволили обґрунтувати тезу про причетність "Нахтігалю" до нацистських злочинів у Львові. Усі докази зібрали блискавично швидко — протягом листопада 1959 року, набралося їх лише дев'ятнадцять. При перегляді цих обвинувачувальних матеріалів в очі впадає одна деталь: свідків шукали по всьому світі, тільки не у Львові, де "Нахтігаль" мав чинити свої "злочини".

Допомогу у пошуку потрібних матеріалів та свідків надав всесильний тоді КГБ. 2 жовтня 1959 року Друге управління КГБ УРСР отримало вказівку з Москви від заступника начальника Другого управління КГБ СРСР Щербака щодо збирання матеріалів про участь Теодора Оберлендера та батальйону "Нахтігаль" в організації масового знищення єврейського населення у Львові у липні 1941 р. Як вказано в документі, вказівка була зумовлена тим, що Оберлендер звинувачувався у злочинах "нашими німецькими друзями" (очевидно, йдеться про східнонімецьку спецслужбу Штазі).

Власне, з того часу розпочинається інтенсивний пошук "свідків", який зачепив Львівську, Тернопільську та Хмельницьку області, в яких мали б пам'ятати про "злочини" "Нахтігалю". Перша отримана КГБ інформація була не особливо втішною. У довідці з Хмельницької області від 16 жовтня 1959 року читаємо: "Встановлено, що в першій половині липня 1941 року із Західної України через Сатанів по шосейній дорозі до Хмельницька рухався на велосипедах та автомобілях озброєний загін українських націоналістів у німецькій формі. Загін в Сатанові не затримувався. Розстрілів ним радянського партійного активу та їхніх сімей не встановлено".

Незабаром надійшла інформація з Тернопільського КГБ, в якій йшлося про те, що створеною ще в 1945 році Надзвичайною державною комісією виявлено ряд фактів про звірства німців на території області. "Ніяких інших офіційних документів, що підтверджували б звірства німецьких окупантів в Тернопільському таборі радянських військовополонених, не знайдено, — читаємо в документі, — в актах Надзвичайної державної комісії, що констатували злочини німців на території Тернополя і Тернопільської області, батальйон "Нахтігаль" і зокрема Оберлендер не згадуються".

Очевидно, такі відповіді не могли задовольнити керівництво КГБ, яке попросило повторно провести пошук потрібної інформації. Проте цього разу чітко вказувалося, як саме він має відбуватися. Отож, цитата із ще одного секретного документа — інструкції з Москви від заступника начальника Другого управління КГБ СРСР Щербака:!Встановлених свідків злочинів "Нахтігалю" слід підготувати для допиту працівниками прокуратури, про що будуть дані вказівки прокуратурою СРСР. При підготовці до допитів свідків слід використовувати опубліковані статті про злочини "Нахтігалю".