Андрій Харук - Крила України - Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

Генерал-хорунжий Армії УНР. Напередодні війни закінчив Севастопольську авіаційну школу, служив військовим льотчиком XVIII корпусного авіаційного загону. За повітряні бої був нагороджений Георгіївською зброєю. З кінця 1916 р. — підполковник, начальник повітряної охорони ставки Верховного Головнокомандувача російських військ у Могилеві. На 1-му Всеукраїнському військовому з'їзді обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Ставці Верховного Головнокомандувача. З початку листопада 1917 р. — командувач Київської військової округи. З 13.ХІІ. 1917 р. — завідувач авіаційною справою у військах Центральної Ради. 3 25.ХІІ.1918 р. — до листопада 1919 р. — командувач управління повітряного флоту Дієвої армії УНР, одночасно — начальник Тилу Дієвої армії УНР. 3 19.ІІІ.1920 р. — т. в. о. начальника Управи авіації та повітроплавання Армії УНР. 3 11.VII.1921 р. до 3.ХІ.1921 р. — в. о. Військового міністра УНР. У 1928 р. виїхав до СРСР.

Підполковник Армії УНР, військовий міністр УНР. З 12.ІХ.1916 р. — підполковник, командир батальйону та помічник командира полку. Нагороджений Георгіївською зброєю. На 11-му Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний членом Українського Генерального Військового Комітету, завідував агітаційно-просвітнім та організаційним відділом УГВК. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Генеральному штабі у Петрограді. Після Жовтневого перевороту повернувся до Києва, був помічником українського генерального військового секретаря С. Петлюри. Брав безпосередню участь у січневих боях проти більшовиків у Києві. З 12.11.1918 р. (фактично — з 09.11.1918 р.) — військовий міністр Центральної Ради. 28.IV.1918 р. був заарештований та ув'язнений німцями у справі банкіра Доброго. З 15.ХІІ.1918 р. — начальник Окремого корпусу кордонної охорони УНР. З березня 1919 р. — посол та військовий аташе УНР у Чехо-Словаччині та голова всіх посольств УНР за кордоном. 3 16.111.1920 р. — ревізор українських дипломатичних місій за кордоном.

Генеральний хорунжий Армії Української Держави. Останнє звання у російській армії — полковник. У 1917 р. — начальник 6-го важкого мортирного дивізіону 6-го армійського корпусу, зі складу якого у листопаді 1917 р. було виділено 2-й Січовий Запорізький корпус. Деякий час був інспектором артилерії цього корпусу. З середини лютого 1918 р — інспектор артилерії Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. З 03.111.1918 р. — начальник Окремої Запорізької бригади. 3 20.V.1918 р. — генеральний хорунжий. 14.Х.1918 р. був звільнений за власним проханням. У листопаді 1918 р разом з генералом К. Прісовським (першим командиром Окремого Запорізького загону) займався формуванням т. зв. Окремого загону вірних запорожців, що мав увійти до складу військових формувань, що обороняли Київ від військ Директорії. 14-15X11 1918 р. був арештований, невдовзі — звільнений. Виїхав на Північний Кавказ, де вступив до Збройних Сил Півдня Росії.

Повстання Директорії — збройні події з 14 листопада по 14 грудня 1918 року, в наслідок яких гетьман П.П. Скоропадський був позбавлений влади, що перебрала на себе так звана «Директорія». Повстання спричинила політика гетьмана й оголошення майбутньої федерації з відновленою Росією. Ці дії, в свою чергу, були викликані революціями в Австро-Угорщині та Німеччини, в наслідок яких «Центральні держави» програли Першу світову війну.

Товариш — прийнята за часів Російської імперії назва посади заступника керівника.

Зимовий похід (або Перший Зимовий похід) — партизанські бойові дії з 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р., коли частина Армії УНР із суцільного ворожого оточення Червоною, Добровольчою та польською арміями вирушила у похід по більшовицьким тилам.

Полковник Армії УНР. Під час війни — прапорщик 70-го піхотного Ряжського полку. Був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня та Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії— штабс-капітан. З 13.IX.1918 р. — старшина 4-го Сердюцького полку Армії Української Держави. З 01.1.1919 р. — помічник інспектора авіації Київського району Дієвої армії УНР. З 09.IV.1919 р. — командир Київського авіаційного загону Дієвої армії УНР. 3 20.VIII.1919 р. — експерт у справі закупівлі авіаційного майна у Німеччині, Чехо-Словаччині та Австрії. 3 13. IX. 1920 р. — т. в. о. начальника та начальник Управи Повітряного флоту Військового міністерства УНР.