Андрій Харук: Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

Харук А. Авиация Украинской Галицкой армии // История авиации. — 2002. — № 6. — С. 8–15.

Харук А. I. Участь військово-повітряних сил України у боротьбі проти більшовицької агресії в 1917–1920 рр. // Військово-науковий вісник. — Випуск 5. — Львів: ЛВІ, 2003— С. 265–275.

Хайрулин М. Воздушные корабли типа «Илья Муромец». — М.: ЭксПринт НВ, 1998. — 56 с.

Шанковський Л. Українська Армія в боротьбі за державність. — Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1958. — 317 с.

Hornat J. Anatra DS Anasal // Letectvi+kosmonautika. — 1989. — № 4. — S. 35.

Karpus Z. Lotnicy ukraińscy w Bydgoszczy w latach 1921–1922 // http://samoloty.ow.pl/str295.htm

Kopański T. Lotnictwo polskie w kampanii polsko-ukraińskiej 1918–1919 // Wojskowy Przegląd Historyczny. — 1990. — № 1–2. — S. 139–158.

Malinowski T. Stefan Stec // Skrzydlata Polska. — 1989. — № 8. — S. 12.

Tarkowski K. Polskie Lotnictwo wojskowe w 1918 r. // Wojskowy Przegląd Historyczny. — 1991. — № 2. — S. 37–46.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії, теорії та практики культури Національного університету» Львівська політехніка». 2000 р. захистив дисертацію за спеціальністю «Військова історія» на тему «Військово-повітряні сили України в 1917–1920 рр.».

Коло наукових інтересів включає історію військової авіації України доби Визвольних змагань та історію авіаційної промисловості України від початку XX ст. до наших днів. Автор багатьох публікацій з військової історії та історії науки і техніки.

Художник 3D-графіки, розробник комп'ютерних ігор, комп'ютерної та класичної анімації, реклами тощо.

Захоплення: пластична та олов'яна військово-історична мініатюра; реконструкція військово-історичних одностроїв; страйкбол

Художник київської фірми «Роден», яка займається випуском стендових моделей-копій авіаційної, автомобільної, броньованої техніки. Автор низки статей та ілюстрацій до текстів у науково-популярних виданнях «Пам'ятки України», «Військово-Історичний альманах» та ін.

Картини Тараса Штика, присвячені історії розвитку транспорту, можна побачити в багатьох вітчизняних і зарубіжних приватних колекціях.

Тут і далі дати до 1 березня 1918 р. наведені за старим стилем.

Російська абревіатура — УВВФ або Увофлот.

Скорочено — Авіаканц.

Російсько-Балтійський вагонний завод (РБВЗ, «Руссобалт») — одне з найвідомих у колишній Російській імперіі машинобудівних підприємств, що, між іншим, виготовляло автомобілі та літаки.

Kaiserlich und Kónigliche Luftfahrttruppen (k. u. k. LFT)

Fliegerkompanie

Divisionfliegerkompanie

Fernaufklarungkompanie

Grossfl ugze ugko mpanie

Jagdfli ege rko mpanie

Korpsfliegerkompanie

Photoeimitzerkompanie

Reibenbildaufklarungkompllnie

Schlahtfliegerkompanie

Fliegeretappenpark

Fliegerersa tzkompanie

Fliegerarsenał

Берестейський мир — договір між Центральними Державами (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією), Українською Народною Республікою та РРФСР, що було підписано 27 січня (9 лютого) 1918 р. Четвертний Союз та РСФРР визнали незалежність УНР та перші забов язалися передати Україні Холмщину та Підлящщя й перетворити Східну Галичину на коронний край, а остання — звільнити Україну від окупації. Центральна Рада УНР, у відповідь, пообіцяла продати Німеччини та Австро-Угорщині сільськогосподарську продукцію та частину майбутнього врожаю збіжжя 1918 року.

Генерал-хорунжий Армії УНР. В 1910–1911 рр. — навчався в Офіцерській повітроплавній школі, після закінчення був призначений до 8-ї повітроплавної роти. З 11.IV.1912 р. — капітан.

Під час війни командував 1-м повітроплавним дивізіоном.

Останнє звання у російській армії— полковник. На 1-му Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — представник УГВК при Головному штабі російської армії у Петрограді. З 23.ХІ.1917 р. — отаман для особливих доручень Українського Генерального штабу. В другій половині 1918 р. — консул Української Держави у Москві. З 15.XI.1918 р. — уповноважений отаман для особливих доручень штабу військ Директорії. З січня 1919 р. — головний інспектор національно-культурно-політичних справ у Дієвій армії УНР. З 16.V. 1919 р. — командир 12-го Немирівського полку ім. І. Сірка Дієвої армії УНР. 16.VI.1919 р. був усунутий з посади. Згодом — призначений командувачем Окремого корпусу прикордонної охорони. 3 липня 1920 р. до 30.Х.1920 р. — за сумісництвом начальник залоги Кам'янця-Подільського.