Юрій Тис: Бої Хмельницького

Та не всі старшини брали участь у раді. Були випадки, що з різних причин декого з-поміж старшин не кликали на нараду або й виключали з неї. Такий випадок трапився був напр. на раді під Замістям 1648 р., коли туди приїхав польський посол Смяровський, особистий ворог полковника Кривоноса. Через те й не було Кривоноса на раді.

Вислід нарад повинен був бути одноголосний і цього вимагав гетьман дуже суворо. Алеж бували на радах і гострі дискусії та гострі гетьманські відповіді. В XVII сторіччі не відчували люди потреби приховувати свої пристрасті, а життя було таке, що ще підсилювало вибуховість людської вдачі. То ж не диво, що гострота дискусії переходила межі, - тимбільше що Хмельницький подрібно ніколи не вияснював мотивів своїх рішень, і старшини дуже часто не розуміли діл і поведінки гетьмана та гостро йому дорікали.

Так напр. під Замістям Чорнота дорікає гетьманові за його безоглядність; в 1653 р. полковник Ясько заявив, що «не потрібно нам чужої землі обороняти, а свою без остерегання метать», — натякаючи на воєнні наміри гетьмана. Дискусія набрала такої гостроти, що Хмельницький шаблею порубав полковника в ліву руку.

Але ухвали ради мусіли бути одноголосні, як казали: «єдиногласною всіх обрадою і ухвалою», чи теж «общим і єдиногласним всея старшини совітом».

Ухвал ради не записували, бо не проваджено тоді канцелярійного діловодства. Тому й трудно нині відтворити рішення та накази гетьмана чи його рад, тому так трудно реконструювати бойові чини великого гетьмана.

Генеральна старшина це здебільша твір гетьмана Хмельницького. Але деякі старшинські ранґи існували вже раніше, встановлені ще Сагайдачним. Отже ще від 1625 р. існував військовий обозний, що був начальником артилерії. [1] [1] Обозний у польському війську закладав воєнний табір, дбав про земляні укріплення тощо.

Генеральний обозний, [2] [2] Ранґи подано за чергою — від найвищої до найнижчої. начальник усієї артилерії, був найвищим старшиною після гетьмана й заступав його в часі його неприсутности. В 1648 р. генеральним обозним був Чорнота, 1649 — Ф. Лобода, 1650 — знову Чорнота, в 1657 р. — Носач. Інколи генеральний обозний мав ще й інші відповідальні функції, як от команданта залоги тощо. Начальником артилерії був там генерал артилерії.

Генеральний суддяце чергова ранґа запорізького війська. Звичайно були два судді, гетьманські радники, що й засідали в генеральній раді.

Генеральний підскарбій, або гетьманський підскарбій, військовий уряд; встановлений Хмельницьким, що появляється вперше в 1653 р.

Генеральний писарце незвичайно впливовий уряд. У Хмельницького писарями були полковник Кричевський і опісля Виговський. Крім писаря був ще інший уряд — «гетьманський старший подписок». Генеральний писар сповняв теж функцію начальника гетьманського штабу.

Генеральні осавули.Осавул це одна з найдавніших запорізьких ранґ; її описує ще Лясота. Згодом ця назва прийнялася в городових козаків і означала також територіяльно-адміністраційного урядника.

Генеральних осавулів було два — один старший і другий молодший; обидва близькі, довірені мужі гетьмана, їхні функції можна б порівняти з нинішніми функціями ад'ютантів, але тоді ті становища були відповідальні. Осавули часто виступали, як «наказні» гетьмани (з наказу гетьмана), і зрештою діставали ще різнородні військові й дипломатичні доручення. В 1651 р. генеральним осавулом був Демко.

Генеральний хорунжий(теж: хоружий) було це другорядне становище серед генеральної старшини. Його помішували часто між старшиною того полку, що з нього генеральний хорунжий вийшов. Ранґою він нижчий від полковника й часто буває підвищений до полковника. Його функція за часів Хмельницького невідома. [3] [3] У XVIII от. він носив військову хоругву попереду відділу, що звався «надвірною хоругвою».

Генеральний бунчужний(теж бунчучний) мав дипломатичні функції а зрештою обов'язок зберігати гетьманський бунчук. [4] [4] Гетьманський бунчук із 1676 р. виглядав ось як: мичка кінського білого волосся, зверху обшита волосяним плетеним шнурком; держак закінчений вгорі мідяним позолоченим яблуком. На війні і в святкових хвилинах бунчук несли два бунчукові товариші, а з ними ішов генеральний бунчужний та ще інші «бунчукові товариші». Бунчуковими товаришами командував «товариш старший». Бунчук виносили на раду перед гетьмана. На столі звичайно тоді лежала гетьманська булава й печатка.