Татьяна Таирова-Яковлева - Гетманы Украины. Истории о славе, трагедиях и мужестве

82С. Потоцкий считал, что реальная цифра была ближе к 20 тысячам: Грушевський М. Icторiя Украiни – Руси. Т. IX. К., 1997. С. 1040–1041.

83Там же. S. 205–206; Величко С. Летопись. Т. 1. С. 210–212.

84ПКК. 2-е. Т. I. С. 191.

85 Величко С . Летопись. Т. 1. С. 212–213.

86Жерела. Т. XVI. № 394. С. 219–220.

87Архив ЮЗР. Ч. III. Т. VI. № 52. С. 122.

88AGAD. Arch. Radziwil. Wid. II. K. 21. L. 36, 47.

89Документы эпохи Хмельницкого. Т. I. С. 94.

90Жерела. Т. XII. № 583. С. 485.

91Там же. № 599.

92 Hiltebrandt C.J. Dreifache schwedische Gesandtschaftsreise nach Siebenburgen, der Ukraine und Constantinopol (1656–1658). Leiden, 1937. С. 59.

93Акты ЮЗР. Т. IV. № 35. С. 44.

94Архив ЮЗР. Ч. III. Т. VI. С. 321.

95Акты ЮЗР. Т. XV № 2. С. 4 – 5; № 6. С. 269; Т. IV № 55. С. 91.

96Акты ЮЗР. Т. IV № 59. С. 105.

97Там же. № 69. С. 130.

98Матерiали до iсторiï козаччини XVII вiку. Львiв, 1994 № 75. С. 99.

99Акты ЮЗР. Т. XV № 6. С. 254.

100Акты Московского государства. Т. П. № 1140. С. 669. 101Акты ЮЗР. Т. IV № 115. С. 253; Т. XV № 9. С. 405.

102Там же. Т. VII. № 100. С. 313.

103ЦНБ. Отдел рукописей. Теки Нарушевича. № II – 13707. Л..10.

104 Kubala L Wojna Dun. Dodatek. № LXXIV. S. 625. Ю5 Летопись Величко. Т. I. С. 426.

106ПКК, 1-е. Т. III. № LXXXV С. 374 – 375.

107ПКК, 1-е. Т. III. № ХС. С. 406.

108Акты ЮЗР. Т. VII. № 104. С. 317 – 319.

109Wojna polso-moskiewska pod Cudnowem, odprawiona za panowania krola Jana Kazimierza pod wodza Stanislawa Potockiego wojewody Kralowskiego i Jerzego Lubomirskiego, marszalka koronnego w roku Panskim 1660 // Bíblioteka historiczno-wojskowa. T. III. Warszawa. 1922. S. 92.

110Litterae Nuntiorum Apostolicoram Historium Ucrainae illustranten. Ser. II. Sect. III. T. X. Romae, 1967. 238.

111Мы не знаем, ни чей это был сын, ни его дальнейшую судьбу.

112РГАДА Ф. 210. Ст. Белгородского стола. № 475. Л. 216 – 217.

113ПКК. 2-е. Т. IV Ч. III. С. 182 – 188.

114«Їдучи поблизу короля, кричав до поспольства, натовпу дітей, Проїжджаючи через міста й села: „Діти, діти українські! Пана свого Короля, тямте по носі великому, милостивого!“

Хоч король і ляхи сприйняли це за жарт, але ж (король) свиснув носом; З Богом і з королем обережно починай жарт, карт і костей жеребом».

115Мицик Ю. Фрагмент Віршованої хронічки про Сіверський похід короля Яна-Казимира // Київські полоністичні студії. К., 2008. С. 517.

116ПКК. 2-е. Т. IV Ч. III. С. 280.

117Там же. № LIX. С. 270 – 272.

118Там же. № LX. С. 279 – 280.

119Герасимчук В. Смерть Івана Виговського // Ювіл. зб. на пошану акад. М.С. Грушевського. К, 1928. С. 206.

120 Акты ЮЗР. Т. V. № 82. С. 191.

121Litterae Nuntiorum Apostolicoram Historium Ucrainae illustranten. Ser. II. Sect. III. T. X. Romae, 1967. 335.

122Ibid. T. XI. Romae, 1967. 6.

123 Jerlicz J. Latopisiec ałbo kroniczka. Warszawa, 1853. T. II. S. 89 – 90.

124 Грамон Англуан. Из истории Московского похода Яна Казимира 1663 – 1664. Юрьев, 1929. С. 16 – 17.

125Zbor parmętraków do dziejów polskich Wyd W S de Broel Plater. (далее – Plater). Warszawa, 1859. T. IV. № V S. 138.

126Plater. № VIII. S. 145.

127Ibid № X. S. 149.

128Ibid.

129Ibid. № VI. S. 141; Грамон Антуан. С. 17 – 18.

130Ibid. № X. S. 149 – 150.

131 Obuchowich K. F. Dyaryusz. Wilno, 1859. S. 115.

132ИР Вернадского. Ф. II. № 15589. Л. 10.

133«Як і у Богуна виявилось під Новгородом,

Котрий послав до московських, щоб з одного боку закипіло, А сам з другого боку хотів влаштувати королеві-пану криваві гони, […]вдарити з усіх боків».

Мицик Ю. Фрагмент Віршованої хронічки про Сіверський похід короля Яна-Казимира. С. 521.

134Litterae Nuntiorum. Т. XI. № 5293. 23 – 24.

135Listy Jana Kazimira do Mariji Ludowiki // Kwartalnik Historiczne. 1891, cz. V. S. 22.

136Theatrum Europaeum. T. VIII – IX. J. Schleder, 1693 – 1699. S. 1253.

137Litterae Nuntiorum. T. XL № 5293. 24.

138 Chrapowίcki J. A. Diariusz. Warszawa, 1978. T. I. S. 462.

139Listy Jana Kazimira do Mariji Ludowiki // Kwartalnik Historiczne. 1891. Cz. V. S. 22.

140Theatrum Europaeum. J. Schleder. 1693 – 1699. T. VIII – IX. S. 1253.

141Poczobut-Odlanicki J. W. Pamietnik. // Bibl. Ordyn. Krasinskich. Warszawa, 1877. T. III. S. 80 – 81.

142«І через це тихо (Богун) був страчений, поплила кров таємним бродом». Мицик Ю. Фрагмент Віршованої хронічки про Сіверський похід короля Яна-Казимира. С. 521.

143 Подробнее об этом: Яковлева Т. Загибель ІванаБогуна. С. 139–142; Она же . Pyїнa Гетьманщини…

144Местные краеведы высказывали предположение, что могила Богуна могла быть в урочище рядом с селом Пироги (недалеко от Новгород-Северского), именовавшимся в народе «Богуны». Чайка П.В . Вороніж над Осотою. Шостка, 2008. С. 101.

145 Jozefowicz T.J. Kronika miasta Lwowa od roku 1634 do 1690 obejmuąjca w ogplonsci dzieje dawnej Rusi Czerwonej a zwlaszcza Historya arcybiskupstwa Lwowskiego w tejze epoce. Lwow, 1854. S. 267–268.

146I zopolskieh P.E. «Piesni i Skazki ukrainski», Badania podan ludu // Atheneum. 1843. № I. S. 26.

147 Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. С. 13.

148Бывшее Суворовское училище.

Петро Дорошенко был человеком глубоких и искренних убеждений, одержимый своей целью единого гетманства. Его можно назвать одним из самых бескорыстных гетманов Украины, ведь собственные интересы и власть он ценил значительно меньше общественных идеалов. При этом Дорошенко представляется весьма противоречивой и трагичной фигурой. Его судьба – яркий пример того, как благими намерениями может быть вымощена дорога в ад.