Арістотель - Поетика

XXII. Достоїнства поетичної мови, умови їх досягнення. Приклади з грецької поезії • 87

XXIII. Перехід до епічної поезії. Різниця між епосом і історією. Перевага Гомера над іншими епічними поетами • 91

XXIV. Схожість між епосом і трагедією. Різниця між ними. Властивий епосові розмір. Заслуги Гомера в епічній поезії • 92

XXV. Нападки критики на поетів і способи їх спростування. Приклади помилок у поетів та їх аналіз • 95

XXVI. Порівняльна оцінка епосу і трагедії • 101

Коментарі. Й. Кобів • 104

Науково-популярне видання

Серія «Істини»

АРІСТОТЕЛЬ

ПОЕТИКА

Переклад з старогрецької

Головний редактор О. В. Красовицький

Відповідальна за випуск А. М. Гопаченко

Художній редактор О. А. Гугалова

Технічний редактор Г. С. Таран

Комп’ютерна верстка: О. В. Підлісна

Коректор Р. Є. Панченко

Підписано до друку 22.01.18. Формат 70х100 1/32.

Умов. друк. арк. 6,45. Облік.-вид. арк. 5,67.

Тираж 2000 прим. Замовлення № 8-28.

ТОВ «Видавництво Фоліо»

вул. Римарська, 21А, м. Харків, 61057

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5244 від 09.11.2016

Сайт та інтернет-магазин видавництва: www.folio.com.ua

Електронна адреса: market@folio.com.ua

Надруковано з готових позитивів у ТОВ «Видавництво Фоліо»

вул. Римарська, 21А, м. Харків, 61057

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5244 від 09.11.2016

Арістотель

А 81 Поетика/ пер. з старогрецької Б. Тена; передмова та прим. Й. Кобова; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2018. — 154 с. — (Істини).

ISBN 978-966-03-7836-0 (Істини).

ISBN 978-966-03-7892-6.

УДК 821.14´02

Бібліографія «Поетики», яка вийшла в 1928 р. (L. Cooper, A. Gudeman. A Bibliography of the Poetics of Aristotle, 1928), містить 1583 номери і являє собою том у 179 с.

Ів. Франко. Із секретів поетичної творчості. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961, с. 34.

Демокріт, фрагмент 68 В. 154: «Від тварин ми шляхом наслідування навчились найважливіших справ: ми учні павука в ткацькому й кравецькому ремеслах, ластівок — в побудові жител, співучих птахів, лебедів і солов’я — в співі».

Про реалізм в естетиці Арістотеля див.: В. Асмус. Реализм в эстетике Аристотеля. «Театр», 1938, № 1, с. 41—57; № 2, с. 92—114.

«Теорія драми в історичному розвитку». Хрестоматія. Загальна редакція та передмова О. І. Білецького. К.: «Мистецтво», 1950, с. 31.

Деякі вчені висловили припущення, що Арістотель розглядає трагедію як суто літературний твір. В. В. Головня в статті «Поэтика» Аристотеля о сценической стороне трагедии» («Ежегодник института истории искусств», 1958, с. 263–296) на підставі аналізу окремих місць «Поетики» і її загального змісту доводить, що Арістотель прекрасно розбирався в законах сцени і аналізував трагедію у тісному зв’язку з її сценічним втіленням.

V. Maddius. In Aristolelis librorum de arle poetica communes explanationes, Venetiae, 1550.

J. Bernays. Zwei Abhandlungen über die frislolelische Theorie des Drama, 1880.

С. И. Радциг. История древнегреческой литературы. М.: Изд-во МГУ, 1959, стор. 439.

Ів. Франко. Із секретів поетичної творчості. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961, с. 131.

Фотолітографічним способом паризький рукопис «Поетики» видав А. Омонт (Париж, 1891). Грецьким рукописам окреме дослідження присвятив Е. Лобел (Е. Lobel. The Greek Manuscripts of Aristotle’s Poetics, Oxford, 1933).

Про долю арістотелівської рукописної спадщини пишуть географи Страбон (XIII, І, 54) та Плутарх («Сулла», 26).

Див. спеціальну працю про давні поетики: Г. М. Сивокінь. Давні українські поетики. Харків: Вид-во Харківськ. ун-ту, 1960.

Григорій Сковорода. Твори, т. II. К.: Вид-во АН УРСР, 1961, с. 490.

Короткий зміст кожного розділу подано Борисом Теном.

1 Дифірамб — урочиста пісня-гімн на честь бога плодючості і вина Діоніса-Вакха. Виконував її хор при участі заспівувача, вишикуваний у формі кола круг вівтаря, співаючи і танцюючи під акомпанемент авлів (флейт). Творцем дифірамба для хору стародавні греки (Геродот, 1—23) вважали лесбосця Аріона, поета VII ст. до н. е.; насправді ж дифірамб, як один із видів усної народної творчості, виник задовго до нього. З часом дифірамбічні хори почали виконувати пісні не лише про Діоніса, але й про інших богів. У нашій мові дифірамб означає перебільшену похвалу.