Ричард Докинз - Сліпий годинникар - як еволюція доводить відсутність задуму у Всесвіті

Через декілька років таких почергових винаходів і контрвинаходів поточна версія як ракети, так і її контрзасобу набудуть дуже високого рівня досконалості. Однак у той самий час (і тут знову на сцену виходить ефект Чорної Королеви) загалом немає жодних причин очікувати, що одна зі сторін гонитви озброєнь буде хоч трохи успішнішою в реалізації своїх прагнень, аніж вона була на початку. Насправді, якщо і ракета, і її контрзасіб покращувалися в однаковому темпі, можна очікувати, що найостанніші (найдосконаліші й найвитонченіші версії) та найперші (найпримітивніші й найпростіші) будуть абсолютно однаково успішними проти сучасних їм контрзасобів. У проекті прогрес відбувся, але не в кінцевому результаті, зокрема тому, що однаковий прогрес відбувся в проекті обох сторін гонитви озброєнь. Насправді саме те , що відбувся приблизно однаковий прогрес обох сторін, і стало причиною такого великого прогресу рівня досконалості проектів. Якби одна сторона, скажімо протиракетний пристрій створення радіоперешкод, вирвалася надто далеко вперед у гонитві проектів, друга сторона, в цьому випадку ракета, просто перестала би використовуватися й вироблятися — вона б «вимерла». Далеко не парадоксальний, як у прикладі з Алісою, в контексті гонитви озброєнь ефект Чорної Королеви виявляється фундаментальним для самої ідеї прогресивного удосконалення.

Я вже говорив, що асиметричні гонитви озброєнь ймовірніше приводили до цікавих прогресивних покращень, ніж симетричні, і сьогодні ми можемо побачити, чому це так, використовуючи для ілюстрації цієї думки військові технології в людей. Якщо одна держава має 2-мегатонну ядерну бомбу, держава-ворог розробить 5-мегатонну бомбу. Це провокує першу державу на створення 10-мегатонної бомби, що, у свою чергу, провокує другу на створення 20-мегатонної бомби, і т. д. Це й є справжня прогресивна гонитва озброєнь: кожне досягнення однієї сторони провокує контрдосягнення другої, наслідком чого є поступове зростання з плином часу якогось атрибута — в цьому випадку вибухової потужності бомб. Між тим за такої симетричної гонитви озброєнь між проектами немає жодної детальної відповідності за принципом «один до одного», жодного «зчеплення» чи «взаємозалежності» деталей проекту, які спостерігаються у випадку асиметричної гонитви озброєнь на кшталт змагань між ракетою і пристроєм створення радіоперешкод. Протиракетний пристрій задуманий спеціально з метою нейтралізації конкретних характеристик ракети; проектувальник контрзасобу звертає увагу на найменші деталі проекту ракети. Потім, під час розроблення контрзасобу до контрзасобу, проектувальник наступного покоління ракет використовує свої знання про детальний проект контрзасобу до попереднього покоління. Із бомбами ж, потужність яких постійно зростає, справа інша. Безумовно, розробники однієї сторони можуть, діючи піратськими методами, викрадати вдалі ідеї та імітувати характеристики проекту другої. Але навіть якщо так, це не вельми суттєво. Точна відповідність «один до одного» специфічним деталям американської бомби не є необхідною частиною проекту російської бомби. У випадку асиметричної гонитви озброєнь між спадковою лінією зброї й специфічними контрзасобами до неї саме відповідності один до одного після низки послідовних «поколінь» приводять до дедалі більшої досконалості та складності.

У живому світі ми також маємо сподіватися знаходити складний і витончений задум щоразу, коли маємо справу з кінцевими продуктами довгої асиметричної гонитви озброєнь, за якої просування вперед однієї сторони завжди збігалося (за принципом «один до одного», достеменно) з однаково успішними контрзасобами (на відміну від конкурентів) другої. Це явно справедливо для гонитв озброєнь між хижаками і їхньою здобиччю, та, можливо, ще більше — для гонитв озброєнь між паразитами й господарями. Електронні та акустичні системи озброєння кажанів, які ми розглядали в розділі 2, мають усю точно налаштовану досконалість, якої можна очікувати від кінцевих продуктів довгої гонитви озброєнь. Не дивно, що можна простежити ту саму гонитву озброєнь з іншого боку. Комахи, на яких полюють кажани, мають відповідну їм батарею складного електронно-акустичного обладнання. Деякі метелики навіть випускають (ультра)звуки, що нагадують кажанячі й, схоже, збивають кажанів з пантелику. Майже всім тваринам загрожує або небезпека бути з’їденими іншими тваринами, або небезпека невдачі в поїданні інших тварин, і величезна кількість детальних фактів про тварин має сенс, лише якщо пам’ятати, що вони є кінцевими продуктами довгих і запеклих гонитв озброєнь. 1940 року цю думку добре виклав у своїй класичній праці «Забарвлення тварин» Г. Б. Котт, що стало, можливо, першим використанням аналогії гонитви озброєнь у біології в друкованому виданні: