Ричард Докинз - Сліпий годинникар - як еволюція доводить відсутність задуму у Всесвіті

Причина того, що інженери та живі організми використовують активніше системи негативного, ніж позитивного зворотного зв’язку, полягає, звісно, в тому, що контрольоване регулювання близько до оптимуму є корисним. Нестабільні ж нестримні процеси є далеко не корисними, а можуть бути взагалі небезпечними. У хімії типовим процесом позитивного зворотного зв’язку є вибух, і ми зазвичай використовуємо слово «вибуховий» для опису будь-якого нестримного процесу. Наприклад, можна сказати, що хтось має вибуховий темперамент. Один із моїх шкільних учителів був культурним, чемним і зазвичай м’яким джентльменом, але час від часу в нього траплялися вибухи темпераменту, про що він чудово знав і сам. Коли хтось у класі починав його діставати, він спочатку нічого не казав, але з його обличчя було видно, що всередині в нього відбувається щось незвичайне. Потім, спочатку спокійним і розважливим тоном, він промовляв: «O Боже. Я вже не витримую. Мені уривається терпець. Ховайтеся під парти. Попереджаю вас, зараз почнеться». При цьому його голос постійно підвищувався, і на крещендо він раптом хапав усе, що під руку втрапить: книжки, губки з дерев’яною рамкою для витирання дошки, прес-пап’є, чорнильниці, — і жбурляв їх одне за одним із максимальною силою й люттю, але неприцільно у напрямку учня, який його спровокував. Після цього самовладання до нього поступово поверталося, і наступного дня він приносив тому самому учню найґречніші вибачення. Він усвідомлював, що втратив над собою контроль, і визнавав себе жертвою петлі позитивного зворотного зв’язку.

Але позитивний зворотний зв’язок приводить не лише до нестримних підвищень; він також може привести до нестримних знижень. Нещодавно я відвідав дебати Конгрегації — «парламенту» Оксфордського університету — щодо присвоєння почесного ступеня одній людині. Усупереч звичаю прийняття цього рішення викликало чимало суперечок. Після голосування впродовж 15 хвилин, які зайняв підрахунок голосів, присутні ще ніяк не могли заспокоїтися, чекаючи оголошення результатів. А потім у якийсь момент усі розмови дивним чином припинилися, і в залі запанувала тиша. Причиною цього був особливий різновид позитивного зворотного зв’язку. Він працює таким чином. У будь-якому загальному гаморі спілкування неодмінно наявні випадкові коливання рівня галасу як угору, так і вниз, яких ми зазвичай не помічаємо. Одне з таких випадкових коливань, у напрямку тиші, виявилося трохи помітнішим, ніж зазвичай, унаслідок чого деякі люди його помітили. Оскільки всі напружено чекали на оголошення результатів голосування, то ті, хто почув випадкове зниження рівня галасу, підняли очі й припинили розмови. Це змусило загальний рівень галасу знизитися ще трохи, внаслідок чого його помітило ще більше людей, які теж припинили розмови. Був ініційований позитивний зворотний зв’язок, який доволі швидко поширювався, допоки в залі не запанувала повна тиша. Потім, коли ми усвідомили, що тривога була хибною, почувся сміх, на зміну якому поступово прийшло підвищення галасу до попереднього рівня.

Найяскравішими та найприголомшливішими прикладами позитивного зворотного зв’язку є ті, що приводять не до зниження, а до нестримного збільшення чогось: ядерний вибух, втрата самовладання вчителем, сварка в пивниці, ескалація образ в ООН (читач може звернути увагу на попередження, з якого я почав цей розділ). Побічним свідченням важливості позитивного зворотного зв’язку в міжнародних відносинах є спеціальне слово «ескалація», коли ми говоримо, що Близький Схід — це «порохова бочка», і коли позначаємо «вогнища напруженості». Один із найвідоміших прикладів ідеї позитивного зворотного зв’язку наводиться в Євангелії від Матвія: «Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься й те, що має». Цей розділ розповідає про позитивний зворотний зв’язок у процесі еволюції. Деякі властивості живих організмів мають такий вигляд, неначе вони є кінцевими продуктами чогось на кшталт вибухового, керованого позитивним зворотним зв’язком нестримного процесу еволюції. У м’якій формі прикладами цього є гонитви озброєнь із попереднього розділу, але справді дивовижні приклади слід шукати серед органів, що слугують для приваблення статевих партнерів.

Спробуйте переконати себе (як намагалися переконати мене у студентські роки), що хвіст павича є звичайнісіньким функціональним органом на кшталт зуба чи нирки, сформованим шляхом природного відбору для виконання всього лише утилітарної роботи — недвозначного позначення птаха як представника цього виду, — і квит. Мене в цьому так і не переконали, і я сумніваюся, що вас удасться переконати також. На мою думку, хвіст павича несе на собі безпомильний відбиток позитивного зворотного зв’язку. Він однозначно є продуктом якогось неконтрольованого, нестабільного вибуху, що стався в процесі еволюції. Те саме стверджував і Дарвін, викладаючи свою теорію статевого відбору, і так само (однозначно й багатослівно) вважав найвидатніший із його послідовників Р. А. Фішер. Після недовгих міркувань у своїй книжці «Генетична теорія природного відбору» він робить такий висновок: