Микола Хвильовий - Апологети писаризму

Отже, зі слів плужанського ідеолога, мистецтво, за марксистом Плехановим, є «пізнавати, щоб будувати» [36] Див. мою, Пилипенкову, статтю в № 4 «Плужанина». . Словом, сказано добре. Та не добре виходить, коли ми розгортаємо відповідний том цього ж таки марксиста Плеханова: з нього, з цього тому, ми узнаємо, що такої нісенітниці великий філософ ніколи не говорив і не міг сказати. І зовсім надаремно турбується № 4 «Плужанина» – Плеханов залишиться Плехановим. Бо й справді: коли ми кажемо «пізнавати, щоб будувати», то логічно мусимо припустити й протилежне: «пізнавати, щоб руйнувати». Іншими словами: пізнання має дві вдачі – однією руйнує, другою будує. Отже, консеквентно ми мусимо дійти до такої софістики: оскільки пізнання має дві вдачі, то хіба митець пізнає тільки для того, щоб будувати? Хіба він не пізнає для того, щоб руйнувати? Конкретно: хіба пролетарський митець з буржуазної країни пізнає для того, щоб будувати цю буржуазну країну? Такі запитання мусять посипатись зо всіх боків, і на них треба відповісти. Але відповісти на них не можна, бо вони витікають з хибної предпосилки.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Див. останні числа «Журналиста» й «Красной нови».

Курсив наш.

На радянському себто.

Підкреслення автора.

ЛНВ. – 1925. – № 12 (приміт. упор.).

Про це поговоримо далі.

Пригадаймо хоч би оте знамените «norribile dictu» – з «першого шмата».

Висловлюючись різко.

Коли взяти на увагу нашу малокультурність.

Про ці думки річ буде далі.

Про цю «кримінальну справу» ми будемо говорити в другому розділі.

Рефрен Пилипенків.

Як це він пише у своєму «другому шматі».

Мовляв, ця душа не є вже моноліт.

Очевидно, заслужили, друзі!

Чому не клапоть або галушка? – М. X.

Це і сам її творець визнає.

Безконечно (латин.).

«Я поволі частково, – пише він у другому «шматі», – зрікаюсь деяких своїх поглядів під обстрілом супротивників».

Прямо-таки до «невідомих обріїв».

Той самий, що визначив свідомість.

Таки гнилої.

«Теж зарозумілість»: наче піп з автокефалії.

Мовляв, «організаційні зміни неминучі».

Літакадемії, гуртки культурної самоосвіти і т. д

Ви цілком справедливо думаєте.

Також люб’язність і в Пилипенка є, тільки до «захеканців».

Таке презирство і в Пилипенка є, тільки до комуністів із ВАПЛІТЕ.

Оскільки це не склока, то й хай потирають.

Ще б пак: «літературний піп», «несвідомий дурень», «свідомий провокатор» і т. д. – мова воістину «не така».

Недарма ж ми прохали не чіпати цієї «історії», як чужої даним суперечкам.

До речі, вінегретна будова статті страшенно заважає вдуматись; отже, товариші «плужани» мусять бути вдячними нам, що ми цей меморандум приводимо до порядку.

Від слів – «пускати» і «туман».

Див. мою статтю в № 4 «Плужанина» – «Від агітації до пропаганди».

Ось почитайте-но, я всіх вас повчу й навчу.

Див. мою, Пилипенкову, статтю в № 4 «Плужанина».