Коллектив авторов - Основи економічних знань

Проте сукупний об’єм виробленого за певний період часу суспільного продукту можна визначити тільки у вартісній формі,оскільки тільки за допомогою поточних (діючих) і постійних цін (ціни року, прийнятого за базовий) можна в грошовому вираженні порівняти цінності різноманітних матеріальних і нематеріальних продуктів (благ), що входять до його складу.

У колишньому СРСР для вартісної оцінки об’ємів і динаміки суспільного продукту, що створюється у сфері матеріального виробництва, використовувалася система балансу народного господарства. Нині Україна, як і більшість країн світу, для вартісної оцінки об’ємів і динаміки суспільного продукту, що створюється в сфері не лише матеріального виробництва, але і послуг, використовують Систему національних рахунків (СНР), засновану на міжнародному стандарті ООН, переглянутому в 2008 р.

Наприклад, з 1990 по 2008 рік частка машинобудування в структурі промислового виробництва України знизилася з 31 до 14 %, а чорної металургії збільшилася з 11 до 27 % [14].

Це свідчить про негативну тенденцію скорочення частки високотехнологічної продукції в суспільному продукті на користь продукції низькотехнологічної, виробництво якої пов’язане з великим забрудненням довкілля.

Відомо, що в промислово розвинених країнах з ринковою економікою в суспільному продукті переважає частка послуг і знижується частка продукції промислового виробництва інших матеріальних благ. Так, за даними Міжнародного валютного фонду, за 2010 р. частка промислової продукції виробництва склала 22,1 %, а послуг у структурі суспільного продукту США – 76,8 % [8].

Збільшується частка послуг у структурі суспільного продукту України. Наприклад, за даними за 2009 р. у структурі суспільного продукту частка продукції сільського господарства – дорівнювала 10 %, промисловості – 31,2 %, а сфери послуг – 58,8 % [14]. Йозеф Шумпетер вважав, що домінування сектору послуг у структурі суспільного продукту (більше 50 %) є характерним для постіндустріальних економік. Цей висновок справедливий при належному розвитку і виробництві матеріальних продуктів. Але, на жаль, така структура суспільного продукту України досягнута за рахунок деградації промисловості і насамперед машинобудування, а також сільського господарства. Так, з 1991 р. у Харкові зникли такі відомі машинобудівні підприємства, як «Серп і молот», «Харківський завод тракторних двигунів», а «ХТЗ» різко скоротив обсяги виробництва. Нині трактори і двигуни до них в основному імпортуються в Україну. Водночас з’явилося декілька великих міських ринків. Тільки на ринку «Барабашово», найбільшому промислово-речовому ринку східної Європи, зайняті більше 60 тис. осіб. Торгують там переважно продукцією зарубіжного виробництва. Безробіття вигнало на цей ринок і колишній персонал перелічених вище й інших машинобудівних заводів. Економіка країни від цього тільки втратила.

Використання інформації СНР дозволяє робити міжнародні зіставлення. Більш детально система національних рахунків буде розглянута в наступних главах.

Для забезпечення процесу виробництва на підприємстві будь-якого виду економічної діяльності (промислового, сільськогосподарського, транспортного тощо) в сучасних умовах використовують такі фактори виробництва:

•природні ресурси (земля, корисні копалини, нафта, газ, ліс тощо);

•людські ресурси (робоча сила);

•засоби виробництва, які включають предмети праці (сировина, матеріали) і засоби праці (технологічне устаткування, ЕОМ, виробничі будівлі тощо);

•паливно-енергетичні ресурси;

•підприємницькі здібності;

•науково-технічний прогрес;

•інформація.

Перші два фактори виробництва в економічній літературі називають скорочено відповідно «земля» і «робоча сила». Робоча сила – це сукупність фізичних, розумових здібностей, знань, навичок, компетентностей, які має людина-працівник. Поняття «робоча сила» відбиває потенційну здатність людини до праці. Праця– це процес реалізації людиною своїх здібностей до праці при прямій або непрямій участі у виробництві матеріальних і/або нематеріальних благ. Рівень реалізації людиною своїх здібностей до праці сильно залежить від матеріальної і моральної його зацікавленості й умов праці.

Характер виконуваної праці залежить від виду економічної діяльності, до якої відноситься підприємство, а також посади і виконуваних функцій працівника. Наприклад, праця шахтаря вимагає, крім професійних, високих фізичних здібностей, а праця директора шахти – крім високих підприємницьких – високих розумових здібностей.