Сергій Мисько - Двороге ковадло

Сенсори мають бути автономними. Самодостатній приділяв увагу фіксації енергетичних наслідків переміщень. Аналіз має проходити всередині органічної системи – тобто в організмі людини. Завдяки особливому виду трансмітерів, клітини мозку продукуватимуть особливий вид зв’язків, які й забезпечуватимуть зберігання інформації і зчитування в разі потреби на особливому виді репродукторів.

Ці подорожі закінчилися практично нічим. Окрім якихось сумнівних контактів з химерними сутностями… Він покладав надію на камери прямого відлуння. Що деякою мірою справдило його сподівання.

Самодостатній виключав на початку своїх пошуків прямий контакт з мешканцями інших світів. Вищий рівень розвитку свідомості передбачає встановлювати чітку межу у спілкуванні. Обмеження цілком помірковане безпекою. Якщо й існують стаціонарні портали в нашій реальності, то вони мають код безпеки.

Ніхто там не чекає зухвальців типу Самодостатнього. Все чітко поділено. Ти лише можеш виконати, те, що тобі нашепчуть звідти. А якщо наміришся до прориву, то тільки дарма понабиваєш гулі на лобі.

Контакт з прибульцями відбувається на прийнятному комунікативному місцевому рівні. А він зі своїм, на його думку ще досить примітивним пристроєм давно запеленгований, ще від першого пробного запуску експериментального зразку камери квантового відлуння.

Короткочасна медикаментозна каталепсія з пролонгацією у летаргічну кому в умовах камери репродукції квантового відлуння. Цей пристрій у вигляді кулі вписаної в куб з незалежною підставкою для тіла в електромагнітному контурі широко розкритикований у наукових колах. Самодостатнього проголосили шарлатаном і вимагали припинити небезпечні експерименти. Валерій Васильович розумів до яких сумних наслідків може привести його винахід… Бо насправді йому навмисне довелося приховати деякі важливі ключові аспекти свого винаходу, а без них, на загал, це дійсно скидалося на профанацію.

Попри свої три десятки років за плечима, він виглядав значно молодше. Дуже значно… скоріше на добре розвиненого двадцятилітнього парубка, не більше. І навіть при спілкуванні з колегами, які скоріше з ввічливості називали його по батькові – Васильович чи скоріше аби надати жартівливих ноток його статусу, Валерій сприймав це все, як особливу повагу. Позаочі його називали по дитячому Валерко. Керівництво шанобливо пан Самодостатній. Він реагував спокійно, бо вважав, що не важливо на скільки років ти виглядаєш – важлива твоя внутрішня сутність.

Валерій Васильович в свої тридцять прагнув використати свій потенціал замолоду, а не чекати сивочолої пенсійної безпорадності. Тому всіма правдами і не правдами знайшов варіант вдосконалення свого пристрою і доведення до практичного експерименту. Хоча іноді картав себе за відступництво від традиційного наукового світу в якому залишилася його кар’єра сумлінного науковця.

Краще хай тебе вважають успішним шарлатаном, ніж безпідставно пишатися нічого не вартою науковою ступінню і мати себе за наукове світило. Нездар у науковому світі достатньо, які прагнуть перш за все отримати звання і регалії, а інше то вторинне…

Валерій Васильович для подальшого самовдосконалення здобув дві вищі освіти. Перша – медичний університет, спеціалізація психоневролог. Ще проходячи інтернатуру і зіткнувшись з реаліями сучасної лікування, не тільки теоретично, він прийшов до висновку, що тільки медичної освіти для прогресивного розвитку нових напрямків освоєння тіла людини замало. Роком пізніше він вступив на фізико-математичний факультет київського державного університету.

Свою наукову дисертацію на тему «Біофізична незалежність» він захистив у свої молоді перспективні двадцять дев'ять, отримавши вчену ступінь і перспективу стати професором. Але все закінчилося, тим чим закінчилося аби початися по іншому.

Так от, не обійшлося без всюдисущої комерційної складової. Несподівано пристроєм зацікавився інвестор, який побажав залишитися невідомим. Грошовий мішок швидко зрушив справу з мертвої точки. Якось все дуже вдало і стрімко відбувалося.

Опісля копітких пошуків, було обрано дуже вдале місце для клініки – будівля поблизу Арсенальної площі. На аукціонних торгах викуплено за дуже високу ціну червонощоку споруду, де раніше розташовувалася військова комендатура. Тепер за адресою: вулиця Івана Мазепи, № 1, офіційно знаходилась клініка доктора Самодостатнього під багатозначною назвою «Паралелі». Наземний рівень містив адміністративні офіси і лікувальне відділення психоневрологічного диспансеру. Більшу частині площі поки що здавали в оренду дистриб’юторам фармакологічних фірм під складські приміщення.