Жозеф Бедьє - Роман про Трістана та Ізольду

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Роман, розуміється, в середньовічному, а не в сучасному значенні слова, чому ми й дозволяємо собі часом заміняти цей термін іншим – повість. – М. Р.

Корнуельс – крайня південно-західна частина Англії, проти французької Бретані. Лооннуа (чи Лоонія) – старовинна назва південної Шотландії.

За феодального устрою на чолі держави стояв король, що був головним сюзереном цілої країни, чи сеньйором. Від нього залежали різні герцоги, графи та барони, що правили своїми округами, як королівські васали. Зі свого боку мали вони своїх дрібніших васалів – рицарів та дворян, аж до самого низу цієї військово-феодальної організації. Округа, що її король давав своєму васалові для правління, звалась леном, чи феодом. За свій лен васал був зобов'язаний слугувати сюзеренові збройно і підтримувати у певних випадках матеріально.

Маршал – слово німецького походження, визначало спочатку «конюший». Згодом маршал стає придворним чином (гофмаршал) та військовим (фельдмаршал).

Трістан – від французького «Ігізіе» – сумний. Але це тлумачення неправильне, бо ім'я Трістан – походження кельтського, а не французького.

Уельс – крайня західна частина середньої Англії, країна дика й малоприступна, вона була за притулок кельтському населенню та їх мові від англосаксонських утисків. Кельтська мова там збереглась до недавніх часів. Жонглер – французька назва скоморохів та мандрівних співців, що виконували різні твори поетів (епічні пісні, фабльо), але ж були й фокусниками, лікарями тощо.

У Бретані (крайній північно-західній частині Франції) ще й досі збереглась кельтська мова.

Рот – старовинний струнний інструмент.

Сенешаль – спочатку старший слуга, що керував господарством (дворецький), потім, як і маршал, придворний чин.

У середньовіччі – дорогоцінний камінь, що мав чарівну силу. Називали карбункулом також рубін.