Олександр Маяков - Вовчиця

Вільні стосунки. У них є всього пару ночей на тиждень, але це їх ночі. І знаєте, вони не користуються свободою. Ні Інгвар, ні Хельга не намагаються знайти ще кого-небудь на стороні. Звичайно, Хельгу дратує, коли Інгвар починає при ній фліртувати з цієї товстухою Уной. Так, за порівняння з Хельгой, Уна, продавщиця невеликого магазинчика, де воліє отоварюватися Інгвар, була пампушкою. До форм часів Ренесансу їй далеко, але й до осикою талії Хельги стільки ж. Але дратувала Хельгу зовсім не талія. Через особливості фігури, груди Уни були на пару розмірів більше. І тому Хельга ревнувала. Але і вона була хороша! Сама дівчина не втрачала можливості помститися Інгвар, пококетувати з барменом місцевої забігайлівки Фростом. Це така гра. Інгвар заграє з Уной, дратуючи Хельгу. А Хельга заграє з Фростом, дратуючи Інгвара. Тільки Інгвар, на відміну від Хельги, не сприймає ці ігри в ревнощі всерйоз. Все одно це частина їх прелюдії.

– Алло.

– Інгвар?

– Інгрід?

– Скільки разів говорила, що не називай мене на ім’я!

– Добре, мамо.

– Так краще.

– Щось сталося?

– А що, я не можу подзвонити своєму синові просто так? Обов'язково щось має статися?

– Ні, просто ти так просто не дзвониш.

– Хотіла дізнатися, коли ти збираєшся додому повертатися.

– Я і так вдома.

– Інгвар! То твій дім казарма, то ліс якийсь! Тобі тридцять років!

– Двадцять дев'ять.

– Не блазнюй! Я тебе народжувала! І я хочу онуків!

– Мама! Ну, досить!

– Не досить! Інгвар, подумай про нас! Годі ризикувати життям. То армія, то лісництво. Не дай Бог, з тобою щось трапиться!

– Добре, мамо, я подумаю над цим.

– Де ти там подумаєш? Вже як Мауглі! Скоро на вовчиці одружишся.

– Ні, є в мене варіант. Людський.

– Так? І хто вона? З пристойної сім'ї?

– Вона з Осло.

– Те, що вона з Осло, не гарантує, що вона з пристойної сім'ї.

– Вона служить у поліції.

– Те, що вона служить у поліції, не гарантує, що вона з пристойної сім'ї.

– Я… я кохаю її і мені все одно з якою вона родини.

– Чому так не впевнено?

– Впевнено!

– Ну гаразд. Сподіваюся, ви…

– Мама!

– Добре, добре. Не буду тиснути. Всього доброго.

– І тобі.

– Моді, що за казки ти нам тут розповідаєш? – Голосно вимовив Бруні.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.