Наталия Уиллрайт - Ключник світів

«У п'ятницю вранці на Дніпровській набережній у води був знайдений труп вбитої дівчини. Тіло знайшли місцеві рибалки, які приходять ловити рибу під бетонними стінами набережної.

Цитата одного з рибалок Леонідова Л.В.: «Ми ходимо туди рідко, в основному тільки по вихідних. Решту часу ми вважаємо за краще рибалити ближче до пішохідного мосту або на Трухановому острові. А в цей день вирішили далеко не ходити. Погода була мерзенна, вітряна. Іти далеко не хотілося, але і повертатися з порожніми руками якось не добре. Ось і вирішили розташуватися між човнами. Спустилися до води, а там труп. Викликали поліцію».

Після виклику на місце злочину прибув патруль, а за ними криміналісти, слідчий, судмедексперт. Була проведена робота з пошуку доказів і вивчення трупа. Після огляду місця злочину нам повідомили, що жертвою стала дівчина років двадцяти двох, русява, одягнена в трикотажне синє плаття. Також у трупа відірвана права рука. Крім цього, при першому розгляді були виявлені садна на шиї та зап'ясті другої руки. Крові навколо трупа не знайдено. Співробітники правоохоронних органів запевнили, що проведуть масштабне розслідування. Наша газета буде стежити за ходом слідства. Просимо всіх, хто може знати дівчину або бачив її, повідомити в редакцію або по телефону 102.

Нагадаємо, що всього три місяці тому, недалеко від цього місця злочину, було знайдено тіло іншої молодої дівчини. Ми висвітлювали хід розслідування, яке ні до чого не привело. Дівчина залишилася непізнаною».

Дарина закінчила читати. В голові пронісся рій думок. Вона подивилася на дату. Газета свіжа, вийшла сьогодні. Вчора дівчина без руки, сьогодні жіноча рука. Мурашки пробігли по тілу. Дарина схопилася з лави як ошпарена. Вона звернула газету і дуже швидко, розштовхуючи неспішних перехожих, побігла в бік метрополітену. Її автомобіль залишився припаркованим на Подолі. Рух на Хрещатику у вихідні дні перекрито, тому найшвидшим способом дістатися до особистого транспорту залишалося метро. Дарина заскочила в скляні двері, купила жетон і стрімко, не звертаючи уваги на обурені крики чергової по станції, побігла вниз по ескалатору. Далі перетнула платформу і знову опинилася на ескалаторі, який перевіз її на пересадочну станцію «Майдан Незалежності». Дарина стрілою влетіла по сходах, ігноруючи масові закиди оточуючих на її адресу. Ось ще одна арка і вона бачить, як прямо перед нею зачиняються двері вагона. Не вистачило секунди. Дарина ще трохи за інерцією пробіглася уздовж платформи по ходу поїзда, а потім зупинилася і сіла навпочіпки. Її нудило, чи то від їжі, чи то від бігу, чи то від інформації про трупи, а можливо від усього разом. Дарина важко дихала, підібравши руки до грудей, вона опустила голову на коліна.

– Дівчина вам погано? – спитав чоловічий голос.

Дарина заперечливо похитала головою. Чоловік більше не поставив жодного запитання, але при цьому залишився стояти біля неї. Під'їхав потяг метро. Почався безладний рух пасажирів на вхід та вихід, хтось випадково зачепив Дарину. Вона похитнулась і мало не впала набік. Її утримала за плече міцна чоловіча рука. Дарина подивилась на свого рятівника. Блакитні очі, обрамлені густим віялом чорних вій, уважно дивилися на неї. Дарина злегка посміхнулася, подякувала блакитноокого рятівника і відійшла убік. В голові стояв туман, в шлунку штормило. Вона сіла в наступний поїзд, доїхала до станції «Поштова площа», звідки побігла до свого автомобіля.

В перші секунди Дарина вирішила поїхати до батька в відділення, але, через хвилину, відмовилася від ідеї турбувати його інформацією з газети. А якщо знайдене на набережній тіло не має відношення до відірваної руки? До того ж батько, швидше за все, в курсі вбивства дівчини. Він же полковник поліції. Дарина вирішила заспокоїтися, навести лад в думках, а після серйозно поговорити з батьком. Вона завела мотор і розгорнула автомобіль в бік свого будинку.

У Св’ятопятова так само, як і у доньки, голова йшла обертом. Його ранок зовсім не заладився. Він сидів у своєму кабінеті дуже злий після дзвінка Дарини. Полковник встиг зробити кілька гнівних розпоряджень і тепер нервово курив цигарку. До кабінету зайшов Ларкін.

– Ларкін! – закричав Св’ятопятов на молодого поліцейського. – Я тобі що наказав робити на місці злочину? А? Стежити за телевізійниками! А ти що?

Хлопець аж присів, так злякався.

– Так я ета… – почав було Ларкін.

– Ета, він! – не дав закінчити молодому служителю закону Св’ятопятов. – Ось тільки і знаєш, як до Валерії Анатоліївни залицятись, а простий наказ виконати не можеш! Як так вийшло, що ці п'яниці на чолі з Фрекен Бок зняли матеріал на місці злочину!? А?