Наталия Уиллрайт - Ключник світів

– Олександр Миколайович, ми перевірили околиці. Крім відірваної руки більше нічого не знайшли. Проте, до ранку понеділка я підготую перший звіт про виконану роботу.

Валерія Анатоліївна струнка, висока блондинка з довгим каре. Лера не вважає себе красунею, але точно знає магію своїх зелених очей. Жоден чоловік не може встояти, коли вона вмикає чарівність погляду. Але, незважаючи на жіночність, Валерія більшу частину свого часу проводить на роботі. У свої тридцять років вона єдина дівчина слідчий у відділенні і одна з наймолодших співробітниць. Тому всі колеги ставляться до неї з повагою. Їй вдається успішно розкривати найскладніші справи, навіть зі статусом: «Особливо небезпечно». Св’ятопятов цінує працездатність своєї підлеглої. Зі свого боку полковник намагається надати всі умови для якісної роботи загальної улюблениці.

– Добре, Лерочка, дякую, – з ніжністю в голосі відповів Олександр Миколайович.

Вони попрощалися. Слідчий залишила місце злочину разом з криміналістами. Провулок спорожнів. Навколо стало тихо-тихо. Якби не весняне сонце, то оточення нагадувало б декорації до фільмів жахів. Вузький апендикс колись був відгалуженням багатолюдної вулиці. Тут в XIX сторіччі по обидва боки рясніли особняки заможних панів. З того часу споруди так і залишилися, але перестали служити житлом. Будинки занепали, стіни частково обвалилися, а вулиця перестала існувати на мапі. Тепер це всього-на-всього неживий глухий кут, оточений з усіх боків похмурими стінами з чорними очами вікон.

Св’ятопятов зіщулився і нагальним кроком попрямував до свого автомобіля. Тільки зараз він згадав про представників ЗМІ. Мікроавтобуса не виявилося на тому місці, де полковник востаннє його бачив. Відповідальний Ларкін поїхав зі своїми колегами. Дивно, що не відзвітував, коли телевізійники залишили місце злочину. Невже вони так легко здалися? На них не схоже, але мучити себе здогадками полковник не став. Його більше хвилював злочин, який вирвав його з теплих обіймів сну. По дорозі до автомобіля Св’ятопятов розмірковував про подію. Він не розумів, чому тільки рука? Де решта тіла? Чому немає навколо крові? Причому, її взагалі ніде немає. Що за перстень на пальці? І чому ця прикраса залишилася недоторканою? Так, ставлячи собі десятки питань, Св’ятопятов дійшов до автомобіля. Його старенький запорошений «Мерседес», мирно припаркований між «Рендж Ровером» і останньою моделлю «Тойоти», виглядав якось убого. Св’ятопятов почав протискувати своє повне тіло в проміжок між «Мерседесом» і близько припаркованим до його автомобіля англійським позашляховиком.

– Хто так паркується? – бурчав він. – Автівок дорогущих накупили з правами, а мізків немає.

Полковник зробив видих і насилу сів на сидіння водія. Заведений двигун видав приємне бурчання. Св’ятопятов виїхав з парковки на проїжджу частину. Він відкрив вікно. У кабіну залетів веселий весняний вітер. Навколо прокидалося місто. Промінчики сонця заглядали в вікна будинків, піднімаючи сонних мешканців квартир. Як ведмеді після сплячки, вони виповзали зі своїх зимових притулків. Обережно, ніби не усвідомлюючи, що прийшла весна, що холоди закінчилися, і з цього дня буде ставати тепліше з кожним днем. Навіть дерева, які ще вчора стояли похмурі, тикаючи своїми лисими гілками в замерзле небо, випустили нирки. Мерзлі острівці трави стали соковито зеленим, а де-не-де пролізло листя кульбабок. Світ навколо наповнився веселим щебетанням і першим дзижчанням. Навіть шкідлива муха тішила своєю появою.

Св’ятопятов ще раз глибоко вдихнув радість суботнього ранку і подумав: «Який же ти прекрасний – Київ!».

Сонце піднімалося вище, пробуджуючи своїм ясним образом все місто. На одній з вулиць Подолу ніжний промінчик пробився крізь щілину між гардинами і ковзнув по кімнаті. Дарина відкрила очі. Електронний годинник показував одинадцяту.

Ой, як же добре, нарешті субота, – неголосно промовила дівчина.

Вона солодко потягнулася, встала і відкрила вікно. З вулиці їй посміхнувся теплий ранок, а в кімнату увірвався свіжий весняний вітер.

– Ну, як же добре, – повторила Дарина.

Після покружляла по кімнаті і з розбігу сіла на ліжко. Їй було лінь вставати. Робочий тиждень видався завантаженим, тому на вихідних Дарина планувала розслабитися і просто повалятися вдома. Але валятися на порожній шлунок голодно, тому вона жваво схопилася з ліжка, щоб зробити наліт на холодильник. По дорозі увімкнула музичний телеканал. З екрану динамічно заспівала Брітні Спірс. Дарина, пританцьовуючи, продовжила свій шлях на кухню. Тут трохи тхнуло зіпсованими продуктами. Господиню абсолютно не збентежила гора брудного посуду і забите доверху відро для сміття. Вона, незграбно повторюючи рухи за поп-співачкою, відкрила холодильник. Усередині все виглядало не краще ніж на всій кухні. Сморід кислого молока заповнив весь простір. З відкритої скляниці огірків вилізла цвіль, сосиски зморщилися, кріп засох. На нижній полиці самотньо стояла каструлька, в яку Дарина заглядати не наважилася.