Лоран Гунель - Інтуїція

«Поклик лісу»… Водночас який міг бути зв’язок між екологією і підривом офісних веж, де працювали фінансові контори? Повітря вони не забруднюють… якщо палій справді еколог, тоді Роберт Коллінз щось прогледів. У цих вежах мали знаходитися й інші підприємства, у тій купі мав би обов’язково бути якийсь нафтовик чи крупний забруднювач повітря…

Ґленн дістав цигарку з пакета, що валявся на столі, не підкурюючи, встромив у рот і подивився на довгу анфіладу висотних будівель за кілька кабельтів від Білого дому.

Треба було діяти швидко.

Початок з Тімоті Фішером був невдалий, годі сподіватись на його допомогу. З цього боку не заповідалося нічого доброго.

Він зняв слухавку і набрав колегу, який стежив за розбиранням вежі в Чикаго.

– Чи є щось новеньке? – запитав він.

– Так само нічого, – відповів той.

Справи не були кращими і в колеги, який займався Балтиморською вежею.

Ґленн зітхнув і зателефонував Роберту Коллінзу.

– Пообідаємо разом?

– Окей.

– Зустрінемось унизу?

– За п’ять хвилин.

– Згода.

Ґленн повісив слухавку, трохи повагався й набрав «Поклик лісу» в інтернеті.

Там були десятки трейлерів про фільм, але у версії 2020 року з Гаррісоном Фордом. Він ледве знайшов версію 1935 року з Кларком Ґейблом, потім іншу – 1972 року, з Чарльтоном Гестоном. Те, що треба , вирішив він.

Запустив запис і ввімкнув звук на комп'ютері. Музика заповнила його кабінет.

Старомодна й тривожна, означив її інший очевидець. Добре сказано.

Двома хвилинами пізніше Ґленн курив цигарку на тротуарі Пенсільванської авеню, де до нього приєднався Роберт.

– Де хочеш обідати? – запитав Ґленн.

– Стейк-салат у закусочній поблизу, там швидко обслуговують.

– Отам на розі?

– Так точно.

Колеги перетнули 10-ту вулицю, і Ґленн кинув цигарку у водостічну воронку перед входом у ресторан.

Вони наклали собі всячини в салатному барі й сіли за стіл, що стояв збоку, подалі від інших. Було ще рано, та невдовзі тут яблуку ніде буде впасти.

– Я ступив один крок, – сказав Ґленн.

Роберт косо зиркнув на нього, і Ґленна здивувала тінь розчарування, що майнула у погляді. Можливо, ревнощі? Справа була таким викликом, що її вирішення неодмінно передбачало винагороду. І навіть підвищення по службі. Цю вірогідність підкріплювало те, що вони зв’язані безпосередньо з Білим домом. Роберт був амбіційним. Звісно, порядним, але амбіційним.

– Вдалося ідентифікувати музику, – уточнив Ґленн.

Роберту, здавалося, полегшало. Він устромив виделку у свій величезний стейк і відрізав чималенький шматок, який відправив собі в рот.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Візуалізація на відстані. ( Прим. авт. )