Евгения Кононенко: Жити – пити (збірник)

Я не знаю, чи правильно я вчинила, що пішла. Зараз у нього нормальна родина, двоє дітей, здоровий спосіб життя. Зі мною, втім, також все добре. І я думаю: адже знайшлася вона! Та, заради котрої він змінив себе, свій життєвий устрій. І хоча ми зустрічаємося і перебуваємо у гарних стосунках, і він розповідає мені, що саме моя втеча додала йому сил після тривалого запою подивитися на себе своїми ж очима, але з іншим фокусуванням, я вагаюся і думаю: а що було б, якби я залишалася з ним, а як би склалося, якби я боролася?

Мене безпосередньо і не раз торкнулася проблема алкоголізму, її мені під ніс, як забруднений одяг, підносили близькі люди. І, пригадуючи різноманітні дотепні, жартівливі історії про алкоголь, котрими сповнена література та кінематограф, я не могла позбутися відчаю та безпорадності тієї, часто позбавленої слів людини, котра живе в чужому пеклі. І мені захотілося про це поговорити з людьми, котрі також зазнали цих почуттів: сорому, безпорадності, відчаю, розгубленості, болю за рідну людину і неможливість вплинути на щось або на когось. Тому народилася ідея цієї збірки. Тому вона – така. Безжальна, можливо, хірургічна, але одночасно гомеопатична. Малими дозами – про дози великі.

Лариса Денисенко.