Зоряна Лешко - Все тільки починається

Леся згадала про каву, яку залишила на кухні настоятись і вирішила, що це привід втекти від розмови. Може Ярина правильно зрозуміє і відчепиться.

– Зараз прийду.

На кухні вона повільно розмішала ложечку цукру в горнятку, вдихнула аромат і повернулась у кімнату. Ярина сиділа на дивані, закинувши ногу на ногу і очікувально дивилась на неї. Леся зітхнула і вирішила змінити тактику:

– Яра, ти завжди намовляєш мене на якийсь прикол, а розгрібаю я сама. І взагалі – нащо воно мені треба?

– Ой, та перестань! Ти ще заміж не вийшла, а вже робишся квочкою. Тобі двадцять два, а вже без дозволу нареченого і пчихнути не можеш.

– Те, що Ярослав тобі не подобається не означає, що я маю поводитись, як німфоманка.

– Ну ні, ти себе чуєш?! Я ж не тягну тебе зрадити його з першим-ліпшим. Зареєструємось на сайті, під ніком , поспілкуєшся трохи, не виходячи з дому , розвієшся, а коли повернеться з відрядження твій ненаглядний – видалиш анкету.

Леся примружила очі: ідея була цікавою, але її щось муляло. Почуття до Ярослава не б’ють фонтаном і у такій розвазі вона не бачить нічого поганого, бо нікуди не ходить після роботи і все частіше почувається відірваною від життя. Тим більше, що поки що вона йому не дружина і взагалі – часом почувається поруч з ним на пташиних правах. Трохи розвіятись, набратись певності, підняти самооцінку – можна спробувати.

Але! Ярина ніколи нічого не робить просто так. То в чому заковика?

– Я ж бачу, що ти хочеш. Лесь, ну чесне слово! Ти сидиш вдома, як монашка. Зранку на роботу, ввечері звіт по скайпу, книжка, телевізор, спати. Та ж тебе навіть у вихідний в кафешку фіг витягнеш, я вже мовчу про дискотеку. Я розумію – якби ти любила його без пам’яті…

– Я і люблю…

Леся одразу ж вдала ображену – чого-чого, а проникливості Ярині не бракує.

– Ага, щас! Він задурив тобі голову обіцянками про гарне життя, перспективну кар’єру, яка на дев’яносто відсотків у його уяві і медовими словечками. Він взагалі сприймає тебе, як… як найдорожчий елемент декору.

– ЩО-О!?

– Вибач. Я тупо заздрю. Ну не ображайся, Лесюня. Просто підтримай мене. Ксюха такого мужика знайшла через сайт, то може і мені пощастить, а ти ще кілька контактів підкинеш… Ну будь-лааааааааааасочка… Я вже зареєструвалась.

– Відколи це тобі кавалєрів бракує?

– Власне – кавалєрів не бракує, а я хочу чогось серйозного.

– На сайті знайомств?!

Ярина подивилась на неї так, наче Леся розумово відстала і не розуміє елементарних речей.

– Ну так. Знаєш, зараз є мода серед забезпечених чоловіків – шукати наречених через нет. Вони хочуть переконатись, що дівчатам не потрібні їх гроші, а вони самі. Якось так.

Леся хитро примружилась:

– І як ти вирахуєш, хто є хто?

– Є кілька способів… Ну то як?

Невже вона це серйозно? Вся катавасія для того, щоб знайти мужика в неті, коли вони пачками по місту ходять? І багато з них досить не бідні. І не з одним Ярина знайома особисто. І не один не проти замутити з нею. Дивно якось .

– Ти ж все одно не відчепишся…

Ярина підсунула ноутбук із відкритою анкетою і Леся, голосно зітхнувши втупилась у монітор. Це ж треба стільки всього заповнити, а ще нік вигадати і найголовніше – знайти цікаві екземпляри для подруги. Це за умови, що вдасться якось зрозуміти, хто ж з них замаскований олігарх. Хоча Леся все одно сумнівалася, що подруга вмовляє її лише заради цього. Її пояснення здавалось правдоподібним і якби не маленький неспокійний хробачок у Лесиній голові, вона б вже давно погодилась, лиш би Ярина перестала виносити їй мозок.

– Добре, тільки каву доп’ю.

Фокса; 22 роки; неодружена; люблю блюз, шоколадне морозиво і latte; шукаю цікавого співрозмовника; зустрічі та інтим не пропонувати.

– Так може бути?

– Супер. Зразу видно – писала скромниця. Фотку додай.

– Нащо? Ми так не домовлялись.

– Ти думаєш без фотки хтось напише? Лесь, в тебе ж є така маленька, гарненька, там де ми в лісі, пам’ятаєш? Ти з деревом обнімаєшся – якраз те, що треба.

– Яра, а ти впевнена, що воно мені боком не вилізе?

– Та чого ти так хвилюєшся? Крім нас ніхто не дізнається.

Лесю раптом осяяло:

– Слухай, а чого б твою фотку не поставити, якщо для тебе шукаємо?

– А якщо тобі хтось сподобається, як ти поясниш?

– Ніяк, бо я не збираюсь ні з ким зустрічатись.

– А раптом?

– Яра, ми так не домовлялись…

Ярина картинно закотила очі і зітхнула.

– Лесь, ну ти, чесне слово, як тоді. Просто визнай, що боїшся і замнемо тему.