Зоряна Лешко - Все тільки починається

Опам’яталась від того, що її трусять так, що боляче шиї. В кімнаті горіло світло, Ксюха плакала, а Ярина вже збиралась дати Лесі солідного ляпаса. Таня стояла збоку і насуплено спостерігала за всіма.

– Леська, Леська, що сталось? Ти хочеш, щоб сусіди міліцію викликали? Перестань ричати, в Ксюхи через тебе істерика почалась. О йолки-палки! Ти розбила мамине улюблене дзеркало! Блін, мені влетить.

Леся дивилась на дівчат так, наче вперше бачила: вони обдурили її, чи приховують побачене навіть одна від одної? Не може бути, щоб у них нічого не вийшло, вона ж не встигла навіть замовляння договорити!

– Вибач, я ненавмисне.

– Ага, ненавмисне. Ти, що прівідєніє побачила?

Леся зблідла, але відповіла несподівано тихо і спокійно, навіть Ксюха перестала плакати.

– Я йду додому.

Тоді, обминаючи подруг і дивлячись під ноги, вийшла з кімнати і пішла до вішка. Дівчата вервечкою побігли за нею.

– Леся, ти чого кричала?

– Просто… глюк – ефем. Я йду додому.

– Але…

– Па, дєвки.

Леся швидко взула чобітки, замотала голову і шию широким шарфом і не застібаючи плаща вибігла з квартири.

…у лісі було добре: спокійно, ясно і свіжо. Леся сиділа посеред галявини на м’якому, товстому пледі, із келихом шампанського і мружилась до сонячних променів, що крізь соснові гілки падали на обличчя. Вона почувалась дивно: легке збудження і трепет, помережені нетерпінням. Вона чогось чи когось чекала і вже починала нервувати…

Її щоки торкнувся легкий поцілунок, з несподіванки вона пролила вино і насупилась.

– Дивись, що я тобі приніс.

На плед перед нею посипались великі, чорні ягоди ожини. Вона підвела погляд і вперше подивилась на того, кого чекала з таким нетерпінням: щаслива усмішка, неймовірно сині очі і світле хвилясте волосся. Високий, підтягнутий, енергійний – він не здавався їй надзвичайним, чи вродливим, але серце чомусь забилось сильніше і вона мимоволі відповіла йому щасливою посмішкою.

– Скуштуй.

Він присів біля неї і торкнувся ягідкою її вуст, а потім нахилився і поцілував. Тілом розлився жар, вона дозволила покласти себе на плед, торкатись волосся, талії, стегон…

Десь далеко, врізаючись у звуки лісу, загальмував автомобіль, почувся удар. Вона відчула, що чоловік відпустив її і відкрила очі. Він нависав над нею на витягнутих руках і дивився з таким болем, що їй захотілось обійняти його, заспокоїти. Вона простягнула до нього руку і усвідомила, що його обличчя змінюється: ніс і ліва половина перетворились у криваве місиво. Крапля крові, повільно набухнувши, впала їй на щоку. Вона закричала…

Леся сиділа на ліжку обіймаючи коліна і тремтіла. З відкритої кватирки віяло холодом, але вона знала, що трусить її не від цього. Серце калатало, волосся вологими пасмами падало на обличчя, а сорочка прилипла до спини.

Леся тремтячими пальцями торкнулась щоки і мало не скрикнула, згадавши краплю крові із сну – обличчя було мокрим. З горла вирвались глухі схлипи і лише тепер вона зрозуміла, що плаче. Леся вхопила подушку і розридалась, притискаючи її до обличчя.

Нащо я це зробила? Бабуся попереджала про наслідки. Що ж буде далі? А якщо він буде приходити кожної ночі? Я збожеволію. Як холодно…

Леся встала з ліжка і підійшла до вікна. Вставши на кінчики пальців, вона дотягнулась до кватирки, закрила її і завмерла, дивлячись надвір. Вздовж вулиці світили ліхтарі, падав густий сніг і не здавалось, що надворі ніч. Поступово вона заспокоїлась і їй навіть стало смішно із своїх страхів. Насправді все просто – вона перенервувала під час ворожіння , заснула за столом і від незручної пози їй наснилося все те незрозуміле. А подружки! Замість того, щоб заспокоїти, самі впали в істерику, налякали її ще більше і, як наслідок, страшний сон.

Леся на мить заплющила очі і знов побачила криваве, спотворене обличчя. Вулицею промчало авто, буксуючи у глибокому снігу і Леся майже застрибнула у ліжко, їй знов стало страшно і холодно. Вона посиділа кілька хвилин, заспокоюючи дихання, а тоді лягла, скрутилась калачиком і накрилась ковдрою так, що стирчав лише ніс.

Серпень 2002

Леся стояла біля вікна, насуплена, із схрещеними на грудях руками. Вона досі не вірила, що Ярина не жартує.

– Навіть не думай! Славік мене приб’є, якщо дізнається. Навіть гірше – він мене морально доколупає.

– Та звідки йому взнати? Він такий зайнятий роботою, що на тебе часу майже немає, а лазити по сайтах знайомств – тим більше.