Антон Копинець - Іван Сила на прізвисько «Кротон»

В Україні завжди були герої. І так повелося, що для існуючої влади було незручне їх оспівування та вшанування. Проте коли справжній Герой зустрічає свого Історика, або Письменник зустрічає свого Героя, епос починає жити наперекір усьому.

Мій дід Антон Копинець (1928–1980), закарпатський письменник і журналіст, один із засновників ужгородського радіо і телебачення, був приятелем та прижиттєвим біографом саме такого героя — Івана Фірцака-Сили на прізвисько Кротон. Спочатку дід знімав про славетного земляка передачі, записував факти з його життя. Біографія та дивовижні пригоди Івана Фірцака надихнули Антона Копинця на створення художнього твору, і в 1969 році був завершений роман. Але в 1972 році (вже після смерті Івана Фірцака) світ побачив скорочений та ідеологічно відредагований текст цього твору. Лише в 2012 році рукопис роману повернувся в нашу родину, і зараз читач має можливість ознайомитися з повною версією життєпису славетного атлета.

За законами жанру автор назвав свого героя красномовним прізвиськом роду Фірцаків — Сила (дід Івана голими руками поборов ведмедя, за що й дістав це ім’я). А сам Іван Фірцак перемагав справжніх велетнів і легендарних силачів усього світу, отримавши нагороди 64 країн і титул найсильнішої людини Землі.

Дідусь додав до біографії легенди, оповідки та місцевий мовний колорит, без яких важко уявити собі Карпатський край на історичному перетині кількох держав. Антон Копинець та Іван Фірцак жили в ті часи, коли нова влада приходила ледь не щомісяця: Австро-угорська імперія, Чехословаччина, Карпатська Україна, угорська окупація, Україна Радянська… Прапори змінювалися часто, проте ці зміни не приносили бажаної свободи та щастя народові Карпат.

Автор та його герой мали багато спільного. Син Івана Фірцака — Іван був засуджений за «український буржуазний націоналізм», через що більшість нагород і світлин героїчного батька знищили гебісти. Антон Копинець постраждав за свою прихильність до вільної України двічі: побував у карцері за часів мадярської окупації та провів 2 роки заслання в Архангельській області. Його донька Надія дізналася про це вже після смерті батька, прочитавши сховані щоденники.

Славетний Сила став чемпіоном Чеської республіки з важкої атлетики, а згодом і Європи, переміг кращого боксера Великобританії в присутності Її величності, подолав важчого за себе на 20 кілограмів сумоїста та створив неповторні циркові силові трюки… Але герой, що був легендою для всього світу, в себе вдома, на Батьківщині, на жаль, так і не отримав від влади належного визнання та шани.

Літературний пам’ятник, який Антон Копинець створив своєму героєві, дав поштовх для нових творів та легенд про Івана Силу.

Дідусь прожив лише 51 рік, тож ми, онуки, знаємо про нього зі слів наших рідних та його колег з телебачення. Кажуть, він був вельми компанійською веселою людиною, його любили за жарти та експромти. Колеги поважали його за те, що принципами своїми ніколи не поступався і сприймали як душу компанії. Не дивно, що запрошені до нього на передачі та інтерв'ю для «Закарпатської правди» (він був старшим редактором) знамениті діячі театру, естради та кіно СРСР ставали його приятелями та продовжували спілкування вже у нас вдома. На одному з таких вечорів відомий московський актор запропонував обміняти свою нову «Волгу» на дідову домашню бібліотеку. Звісно, дідусь не погодився. Як журналіст і письменник отримав квартиру в новому «письменницькому будинку», де жили Фелікс Кривін, Петро Скунць, Василь Вовчок та інші імениті члени Спілки, з якими був у дружніх стосунках. Сам Антон Копинець до Спілки не вступав в зв’язку з «заплямованою біографією». Окрім романа про Івана Силу написав і видав три книги поезій та створив театральну абсурдиську комедію «Приключки Циля Ковбаски»…