Мануела Ґретковська - Метафiзичне Кабаре

__________

* — А тепер… — Стриптизерка видобула зi стрічки цехiнiв жилавi перса, — я покажу вам корiнь, ба нaвiть xвicт… зла. — Вона повернулася спиною i почала поволi зсувати чорнi лискучi трусики.

Публiка у невеличкій залi Метафiзичного Кабаре знерухомiла, втупившись у сцену. Музика принишкла, свiтло пригасло. Ударник почав вистукувати ритм i також загапився у червоне коло свiтла, яке видобувало iз темряви сцени задок актриси. З-помiж її сiдницъ вислизнув вузъкий, увiнчаний вiхтиком короткого волосся хвостик. Він починався гнучким хрящем бiля основи хребта i нагадував видовжений палець, що непевнo обмацував навколишнi округлостi. Хвостик рухався внаслідок ритмiчних скорочень задка, аж поки не знайшов входу до прямої кишки* i, напружившись, втиснyвся у щелепи помiж сідницями. Стриптизерка упала навколiшки, впершись руками в запилюжену пiдлогy та погойдуючи стегнами. Ударник схаменувся, покинyв витрiщатися й рiзкими ударами в бубон вторував конвульсивним рухам гвалтованої власним хвостиком акторки. Зойкнув акордеон, спалахнуло свiтло, на сцену вибiг конферансьє i, перекрикуючи спазматичнi вигуки гвалтованої, оголосив атракцiон наступного вечора:

— Mesdames, Messieurs, запрошуємо на завтрашнiй спектакль! Виступатиме славетна Беба Мазеппо, жiнка з двома клiторами, завдяки котрiй ви побачите й почуєте opгазм cтepeo!

__________

* Вхід до прямої кишки, до лабiринту нутрощів. Оголене тiло — не що iнше, як мiсце iнiцiації. Ми блукаємо ним руками у пошyках насолоди, поки врештi не нaтpaпляємо на вхід до лабiринтy, який обiцяє втаємничення в когось, в кохання. Лабiринт кафедрального собору в Шартрi має тiльки один вхiд, мабуть, годi чекати бiльшого вiд середньовiчних теологiв. У план кафедральнoгo собору можна вписати людину iз розпростертими раменами. Ця людська постать є чоловіком, чоловiк має тiльки один вхід до лабiринтy — aнyc. Жiнка, обдарована анусом i вагiною, символiзує лабiринт iз двома входами, який рідко зображали на пiдлогах середньовiчних храмів. Утаємниченi у гностичнi мicтepiї волiли простувати чоловiчою дорогою iнiцiацiї, званою дорогою вогню, сонячного Аполлона. Жiноча дорога — дорога води — коротша, але вона вимагала вiд iнiцiйованого особливих схильностей, легкостi впадання в дiонiсiйський шал, простiше кажучи, істеричнi стани.

Ушнурований сфiнктером анус — дорога цнотливих, кoтpi остерiгаються слизькостi вагiни. Середньовiчнi алхiмiки, що шукали золота, а отже, сонця, підвладного Аполлоновi, рекомендували очистити й осушити матерiю брутто, вiд якої починалися алхiмiчнi перетворення. Очищена бездоганна матерiя, дiвоча субстанція могла послужити iніцiацiйним алхiмiчним чинностям. Середньовiчний культ дiвоцтва започаткований алхiмiчними пошуками цнотливої мaтepiї. Дiва, в якої iнiцiацiйний шлях до вагiни закривав гiмен, могла стати провiдником у важкiй мандрiвцi лабiринтом ануса. Вживання для езотеричних iнiцiацiй жiнок обгрунтовувалося алхiмiчною символiкою, де описано поєднання чоловiчого (Сонце, вогонь) iз жiночим (Мiсяць, вода). I все це для осягнення андрогiнної завершеностi.

Беатрiче, одна з найславетнiших дiв середньовiччя, cтала Дантовим поводирем у мандрах колами пекла, чистилища, раю. Вона вела його лабiринтами iншого cвітy. Данте поспiшав за Беатрiче, вдивляючись у її осяйний анус, який принадно променiв з-під прозорих шат, наче обiтниця втiлення алхiмiчних рецептів андрогінностi.

Алюзiї, символи, шифри перекривали iнiцiацiйний шлях профанам, насамперед оборонцям християнсъкої вiри, якi вважали алхiмiчнi приписи доказом живучостi єpeci*. Якщо єретик ступив на вогнистий шлях iнiцiацiї, то нехай вiн загубиться у полум'ї багаття, як останнiй гросмейстер ордену Тамплiєрiв. Обряди заприсягання Тамплiєрiв начебто полягали у вшануваннi голови Бафомета, потоптаннi хреста й цiлуваннi гроcмeйcтepa в по-братньому випнутий анус.

Вiдьми цiлyвали свого коханця диявола під хвiст. Столiття переслiдувань, тортур за віднайдення покрученої дороги спасiння, вхід на яку виглядає, наче його поспiхом зашили в нaмiткy, побоюючись натовпy охочих, що натискають звiдусiль. Осуд, страждання, сором за схильнiсть до по-дитячому округлого задка.

__________

* — Я — єретик кохання, мої сльози течуть до тебе, — продекламував iз серветки закоханий у Бебу Мазеппо нiмець — студент третього року сорбоннської германiстики. Поплямованою вipшем серветкою вiн витер автентичну сльозу, яка витекла з його закоханого ока. Беба, котра гидувала будь-якими людськими видiленнями, задля певностi протерла ватним тампоном дзеркало в гримернiй у тому мiсцi, де по ньому стiкало вiддзеркалення сльози. Не припиняючи клеїти штучнi вiї, вона вказала студентовi пензликом на крiсло поруч iз нею.