Стівен Кінг - Куджо

Він, мало не перекинувшись, відхилився на спинку свого напівзотлілого крісла-гойдалки і зробив ще кілька ковтків зі склянки. Склянка дісталася йому в «Макдональдзі» зовсім безкоштовно.

На ній була зображена якась тварючка фіолетового кольору. Щось на ім’я Гримаска [17] Фантастична істота, вигадана для реклами «Макдональдзів». Фіолетова, грушоподібна, волохата. . Ґері частенько харчувався в касл-рокському «Макдональдзі», де можна було взяти дешеві гамбургери. Гамбургери смачні, а що стосується Гримаски, мера Макчиза [18] Теж персонаж із реклами «Макдональдзів». Вбраний у циліндр, фрак, смугасті штани, має портфель. На перев’язі написано «мер». Голова являє собою чизбургер з очима. і самого клятого мосьє Рональда Макдональда, то вони всі Ґері до одного місця.

У високій траві ліворуч промайнула велика руда тінь, і за мить на захаращеному подвір’ї з’явився Куджо, що саме повертався з однієї зі своїх мандрівок околицями. Побачивши Ґері, він один раз ввічливо гавкнув. Потім підійшов ближче, помахуючи хвостом.

– Куджо, старий сучий сину, – сказав Ґері і, поставивши склянку на землю, заходився методично порпатися в кишенях у пошуках собачих галет. Він завжди тримав кілька штук напоготові для Куджо, свого доброго, давнього, старосвітського приятеля-собаки.

Знайшов кілька в кишені сорочки.

– Сидіти, хлопче, сидіти!

Хоч як жалюгідно й паскудно він почувався, вигляд двохсотфунтового собаки, що, наче кролик, сідає за його наказом, завжди його неабияк тішив.

Куджо сів, і Ґері помітив на його носі невелику потворну подряпину, що вже майже гоїлася. Він кинув собаці галети у формі кісток, і той без зусиль зловив їх на льоту. Куджо заходився гризти галету, поклавши другу поміж лап.

– Хороший пес, – мовив Ґері, простягаючи руку, щоб погладити собаку по голові. – Хоро…

Куджо загарчав. То був рокітливий, майже рефлексивний звук, що йшов із глибини горла. Коли собака підняв очі, у його погляді було щось холодне й пильне, від чого тілом Ґері пробігли мурашки. Він квапливо прибрав руку. З таким великим собакою, як Куджо, краще не жартувати, якщо вам не хочеться решту життя витирати зад гачком.

– Еге, хлопче, що це на тебе найшло? – спитав Ґері. За всі роки, що Куджо жив у Кемберів, Ґері жодного разу не чув, щоб він гарчав. Сказати правду, він би ніколи не подумав, що старий Куджисько може на нього гарчати.

Куджо замахав хвостом і підійшов до Ґері, ніби соромлячись свого хвилинного зриву.

– Це вже більше схоже на тебе, – сказав Ґері, гладячи довгу густу шерсть. Цілий тиждень надворі було нічим дихати, а Джордж міра розповідав, що, за прогнозами тітки Евві Чалмерс, буде ще гарячіше. Ґері гадав, що причина саме в цьому. Собаки переносять спеку ще гірше, ніж люди, і немає нічого страшного в тому, що псюра всього разок розізлився. Та все-таки було дивно, що Куджо почав гарчати. Якби про це розповів Джо, він би нізащо не повірив.

– Іди поїж, – сказав Ґері, показуючи на галету.

Куджо повернувся, підійшов до галети й засунув до рота. З його кутиків стікала цівка слини. Потім виплюнув. Вибачливо глянув на Ґері.

– Що? Ти не хочеш пожерти? – запитав Ґері, не вірячи власним очам. – Ти?

Куджо підняв галету й проковтнув.

– Отак краще. Спека тебе не вб’є. І мене теж не вб’є, хоч мій геморой від неї добряче натерпівся. Хай він навіть стане завбільшки з бісів м’яч для гольфу, мені це до одного місця. Ти ж знаєш.

Він ляснув комара.

Куджо влігся біля крісла. Ґері підняв склянку. Була пора її освіжити, як кажуть ті йолопи з сільських забігайлівок.

– Освіжіть мою дупу, – сказав Ґері, роблячи широкий жест у бік даху будинку. Липка суміш горілки й апельсинового соку побігла вниз по худій, засмаглій руці.

– Тільки поглянь на димар, старий. Він скоро розвалиться на хер. І знаєш що? мені до одного місця. Хай це все хоч западеться, я й задом не поворухну. Ти ж знаєш, правда?

Куджо замолотив хвостом, він не розумів, про що говорить цей ЧОЛОВІК, та тембр його голосу був знайомий і заспокійливий. Ці розбалакування він чув по десять разів на тиждень, відколи… Куджо чув їх, відколи себе пам’ятав. Він любив цього ЧОЛОВІКА, в якого завжди була їжа. Просто останнім часом йому не хотілося їсти. Та якщо ЧОЛОВІК цього хоче, він їстиме. А потім лежатиме, як зараз, і слухатиме заспокійливі балачки. Загалом Куджо почувався не дуже добре. Він гарчав не тому, що йому було гаряче, а просто тому, що почувався недобре. На мить, лише на одну коротку мить, йому навіть закортіло вкусити ЧОЛОВІКА.