Говард Філіпс Лавкрафт - На стрімчаках божевілля

«Ґазетт» коротко згадала про цю подію, навіть у більшості збережених примірників замітка була вирізана чи видерта. Після довгих пошуків Вард знайшов єдине число «Ґазетт» у приватному архіві якогось колекціонера та прочитав його, розважаючись старомодною вишуканістю.

«Увечері минулого понеділка пан Джозеф Карвен, шанований житель нашого міста, комерсант, поєднався шлюбними узами з панною Елайзою Тіллін/ест, донькою капітана Джеймса Тіллін/еста. Юна леді, котра має неабиякі чесноти, поєднані з чарівним виглядом, вочевидь, стане окрасою шлюбу й ощасливить свого коханого чоловіка».

Збірка листів Дюфрена-Арнольда, яку Чарльз Вард знайшов незадовго до передбачуваного першого нападу розумової хвороби у приватній колекції Мелвілла Ф. Петерса із Джордж-стрит, що охоплює цей і дещо більш ранній період, показує, яке обурення викликав у містян цей мезальянс, що поєднав настільки невідповідну пару. Однак вплив Тіллінґестів на життя міста був незаперечним, і оселю Джозефа Карвена знову стали навідувати люди, котрих за інших обставин навряд чи щось змусило б переступити цей поріг. Та все ж товариство так і не прийняло Карве-на уповні, і від цього найбільше страждала його дружина. Але, хоч як би там було, суровий остракізм був певною мірою пом’якшений. Незвичний наречений здивував як свою дружину, так і все оточення, поводячись із нею напрочуд галантно та шанобливо.

У новому будинку в Олні-корт більше не відбувалося нічого, що могло б когось стривожити. І хоча Карвен часто відлучався на свою ферму в Потуксеті, де його дружина так жодного разу і не побувала, він тепер скидався на звичайного міщуха, ніж досі за довгий період його життя в Провіденсі. Лише один чоловік виявляв до нього відкриту ворожнечу – молодий штурман, заручини котрого з Елайзою Тіллінґест були так раптово розірвані. Ізра Віден при свідках присяг-нувся помститися і, попри те, що мав спокійну та загалом м’яку вдачу, взявся за справу із завзяттям, продиктованим ненавистю. А це не обіцяло нічого доброго дідугану, котрий відібрав у нього наречену.

7 травня 1765 року народилася Енн – єдина донька Карвена. Хрестив її преподобний Джон Ґрейвз із Королівської церкви, парафіянами якої Карвени стали за якийсь час після весілля (це було своєрідним компромісом між приналежністю до конґреґаціоністів і баптистської церкви).

Запис про народження дівчинки, так само, як і запис про реєстрацію шлюбу, укладеного за два роки до цього, як і більшість церковних записів і цивільних книг мерії, були знищені, Чарльз Вард зміг знайти ці записи з великими труднощами лише після того, як, дізнавшись про те, що вдова Карвена змінила прізвище, встановив свій родинний зв’язок із самим Карвеном. Юнак пристрасно поринув у пошуки всього, що стосувалось цього чоловіка. Запис про народження Енн він знайшов цілком випадково, коли листувався зі спадкоємцями доктора Ґрейвза, котрий, полишаючи своїх парафіян після революції (бо був вірним прихильником короля), прихопив із собою копії всіх церковних реєстрів. Вард написав йому, бо знав, що його прапрабабуся, Енн Тіллінґест Поттер, належала до єпископальної церкви.

Незабаром після народження доньки – події, з приводу якої пращур Варда висловив величезну радість, дивну за своєї звичної стриманості – Карвен вирішив замовити власний портрет. Він доручив цю роботу талановитому художнику, шотландцю Космо Александру, котрий жив тоді в Ньюпорті, а згодом став популярним як перший учитель Ґілберта Стюарта 7 7 Ґілберт Стюарт (1755—1828) – американський художник, котрий разом із Джоном Коплі вважається засновником живопису США. . Подейкували, що портрет, який вирізнявся незвичайною схожістю, був написаний на стінній панелі в бібліотеці будинку в Олні-корт. Але жоден із щоденників, де згадується про цей портрет, не пояснює його подальшу долю. Водночас сам Карвен став якось незвично замисленим і проводив майже весь час на фермі в Потуксет-роуді. Переконували, що він постійно перебував у якомусь ретельно прихованому гарячковому неспокої, немов очікував, що трапиться щось неймовірне, як людина, котра ось-ось зробить незвичайне відкриття.

Цілком імовірно, що справа стосувалася хімії (точніше алхімії, бо він перевіз на ферму величезну кількість літератури з цієї галузі).

Його зацікавлення громадською діяльністю не зменшилося, і Карвен не упускав можливості допомогти Стівену Гопкінсу, Джозефу Брауну та Бенджаміну Весту, котрі намагалися пожвавити культурне життя міста, рівень якого був набагато нижчим, ніж у Ньюпорті, що прославився своїми меценатами. 1763 року він допоміг Деніелу Дженксу заснувати книжкову крамницю та став його постійним і найкращим клієнтом. Він також надавав фінансову допомогу «Ґазетт», яка відчувала постійну матеріальну скруту (вона тепер виходила щоп’ятниці з друкарні під вивіскою, що зображувала Шекспіра). Чоловік палко підтримував губернатора Гопкінса проти партії Варда, ядро якої перебувало в Ньюпорті, а його яскравий красномовний виступ у Гечерз-холі 1765-го проти відділення Північного Провіденса сприяв тому, що упередження проти стариганя тишком-нишком розсіялися. Але Ізра Віден, котрий постійно наглядав за Карвеном, зневажливо пирхав, коли при ньому згадували про ці вчинки, і публічно божився, що все це – не більше, аніж маска, яка слугує прикриттям для його справ, чорніших од глибини Тартару. Мстивий юнак став ретельно збирати інформацію про все, що стосувалося Карвена, й особливо зацікавився, що той робить у гавані та на своїй фермі. Віден стирчав ночами на корабельні: тримаючи напоготові легку рибальську плоскодонку та побачивши світло у вікні складу Карвена, слідував тайкома за невеличким ботом, який часто швендяв туди-сюди бухтою. Він також провадив дуже пильне спостереження за фермою на Потуксет-роуд, і якось його добряче покусали собаки, яких нацькувало на нього дивне індіанське подружжя, що працювало на фермі.